Пожежна сигналізація і оповіщення.

Пожежний зв'язок і сигналізація можуть здійснюватися телефоном спеціального чи загального призначення. У залежності від схеми з'єднання розрізняють радіальні і кільцеві системи.

Електрична пожежна сигналізація складається з таких основних частин: сповіщувачів, встановлюваних у приміщеннях; приймальної станції, що знаходиться в кімнаті чергового пожежної команди; блоку живлення від мережі і від акумулятора; системи переключення з одного живлення на інше; електропроводкою мережі , що з'єднує сповіщувачі з приймальною станцією. Пожежні сповіщувачі бувають ручної й автоматичної дії. Ручний сповіщувач вмикає людина, що виявила пожежу, натисканням кнопки. Автоматичні сповіщувачі спрацьовують від впливу температури, диму, випромінювання полум'я. Теплові сповіщувачі за принципом дії підрозділяються на: максимальні, що спрацьовують при досягненні визначеного значення температури; диференціальні, що реагують на швидкість наростання градієнта температури; максимальні-диференціальні, що спрацьовують від будь-якого переважаючого зміни температури. Найбільшого поширення отримав сповіщувач (датчик) тепловий легкоплавкий – ДТЛ. При підвищенні температури легкоплавкий сплав розплавляється, і пружні пластинки розмикаються і включають ланцюг сигналізації. Димові сповіщувачі засновані на використанні іонізаційного чи фотоелектричного ефектів. Іонізаційні сповіщувачі працюють за принципом фіксування відхилення значень іонізації повітря з появою в ньому диму, а фотоелектричні – реагування на зміну стану оптичної густини повітряного середовища. Світлові сповіщувачі реагують на спектр випромінювання відкритого полум'я в ультрафіолетовій чи інфрачервоній частинах спектра. Є також комбіновані сповіщувачі, що реагують на кілька параметрів.

Білет 16

1.Державне управління охороною праці

1. Органи державного управління охороною праці.

Відповідно до статті 31 Закону України “Про охорону праці”, державне управління охороною праці здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- департамент промислової безпеки, охорони праці гірничого нагляду у складі МНС України (Держпромгірнагляд);

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці є Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд). Цей комітет діє на основі Закону України про Кабінет Міністрів України” та “Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці”, яке затверджене Указом Президента України № 29/2003 від 16 січня 2003 р. і підпорядковується Кабінету Міністрів України.

2. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Небезпека впливу електричного струму на людину залежить в основному від опору організму людини і прикладеного до нього напруги, сили струму, тривалості його впливу, шляху проходження, роду і частоти струму, індивідуальних властивостей потерпілого.

Сила струму, що проходить через тіло людини, є основним чинником, що обумовлює результат ураження. Різні за величиною струми чинять різний вплив на організм людини. Розрізняють відчутні, невідпускні і фібриляційні струми.

Значення гранично відчутних струмів складають: 0,6 – 1,5 мА при змінному струмі промислової частоти (50 Гц) і 5 – 7 мА при постійному струмі. Змінний струм частотою 50 Гц і силою 0,6 – 1,5 мА викликає слабкий свербіж, пощипування шкіри під електродами, а струм 8 – 10 мА – сильні болі і судоми у всій руці, включаючи передпліччя. Руку важко, але в більшості випадків ще можна відірвати від електрода.

Електричний струм, що викликає, при проходженні через людину нездоланні судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснутий провідник, називається невідпускним струмом.

Змінний струм (50 Гц) силою 10 – 15 мА викликає нестерпні болі у всій руці. У багатьох випадках руку неможливо відірвати від електропрводу. При змінному струмі силою 20 – 25 мА руки паралізуються миттєво, відірватися в стає неможливим, а струм 25 – 50 мА викликає дуже сильний біль в руках і грудях. Дихати вкрай важко.

При силі змінного струму (50 Гц) 50 – 80 мА дихання паралізується через кілька секунд, порушується робота серця. При тривалому протіканні струму може наступити фібриляція (тріпотіння) серця. Електричний струм, що викликає при проходженні через організм фібриляцію серця, називається фібриляційним струмом. Змінний струм силою 100 мА уже через 2 – 3 с. викликає фібриляцію серця, а ще через кілька секунд – його параліч. Верхньою межею фібриляційного струму є 5 А. Струм понад 5 А, як змінний, так і постійний, викликає негайну зупинку серця.

Напруга (різниця потенціалів) впливає на результат ураження, визначаючи опір тіла і силу струму, що проходить через організм людини.

Електричний опір тіла людини визначається опором шкіри в місцях включення в електричний ланцюг і опором внутрішніх органів.

Електричний опір організму людини при сухій, чистій і неушкодженій шкірі при напрузі 15 – 20 В знаходиться в межах від 3000 до 100000 Ом, а іноді і більше. При видаленні верхнього шару шкіри опір знижується до 500 – 700 Ом. При повному видаленні шкіри опір внутрішніх тканин тіла складає лише 300 – 500 Ом. При розрахунках приймають опір організму людини на рівні 1000 Ом.

Тривалість впливу струму на організм людини в багатьох випадках є визначальним чинником, від якого залежить результат ураження струмом: чим триваліша дія струму, тим більша імовірність важкого чи смертельного результату.

Рід і частота струму також впливають на важкість ураження. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20—100 Гц. При частоті менше 20 чи більш 100 Гц небезпека ураження струмом помітно знижується.

Постійний струм однакової величини зі змінним викликає більш слабкі скорочення м'язів і менш неприємні відчуття. Його дія в основному теплова, але опіки можуть бути дуже важкими і навіть смертельними. Струм частотою понад 500 кГц не може припинити роботу чи серця легень. Однак такий струм може викликати значні опіки.

Шлях струму через тіло людини істотно впливає на результат ураження. Небезпека ураження особливо велика, якщо струм, проходячи через життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, впливає безпосередньо на ці органи. Якщо струм не проходить через ці органи, то його вплив на них є тільки рефлекторним, і ймовірність важкого ураження зменшується.

Індивідуальні особливості людини мають відчутний вплив на результат ураження електричним струмом. Характер впливу струму однієї і тієї ж сили залежить від фізичного розвитку людини і її маси. Для жінок і дітей граничні значення струму приблизно в півтора-два рази нижчі, ніж для чоловіків. Ступінь впливу струму залежить від стану організму: у стані втоми чи сп'яніння людина більш чутлива до впливу струму; цілком здорові і фізично міцні люди переносять електричні удари легше, ніж хворі і слабкі. Підвищенню чутливості до електричного струму сприяють хвороби шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легень, нервові та інші захворювання

3. Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно – розвантажувальних роботах

Вантажно-розвантажувальні роботи можна умовно поділити на три групи:

- ручні роботи щодо підіймання та переміщення вантажу;

- підіймання та перевезення вантажу за допомогою механічних пристосувань (лебідок, блоків, домкратів, візків, спусків);

- підіймання та перевезення вантажів за допомогою спеціальних машин та механізмів (кранів, ліфтів, автонавантажувачів, конвеєрів, авто - та електрокарів).

Для кожної групи вантажно-розвантажувальних робіт характерні свої небезпеки, що можуть призвести до нещасних випадків.

Основні причини нещасних випадків під час виконання ручних вантажно-розвантажувальних робіт.

Під час виконання ручних робіт щодо підіймання та переміщення вантажу нещасні випадки зазвичай стаються внаслідок невідповідності місця та умов роботи вимогам з охорони праці. Тому необхідно, щоб місце виконання вантажно-розвантажувальних робіт було достатньо освітлене, ширина проходів відповідала нормі, підлога та платформи були рівними, неслизькими, не мали щілин, вибоїн, набитих планок та цвяхів. Часто травмування робітників стаються у разі перенесення вантажів у неміцній чи пошкодженій тарі (з задирками, цвяхами та обв'язувальним дротом, що стирчать тощо), а також у тарі з шорсткою поверхнею без захисних рукавиць. Відсутність спеціальної підготовки та необхідних навичок при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт також є частою причиною нещасних випадків. Порушення правил складування вантажів може призвести до травмування робітників. У разі частих підіймань та перенесень вантажів на значні відстані можливе фізичне перевантаження організму робітника. Під час підіймання вантажу, маса якого перевищує допустиму норму, вантаж може придавити робітника.

Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням механічних пристосувань.

Під час виконання таких робіт зазвичай нещасні випадки стаються внаслідок падіння вантажу. У блоках можливе зісковзування каната чи ланцюга та заклинювання їх між блоком і його корпусом. При цьому вантаж може впасти та травмувати робітника. Часті випадки травмування рук під час встановлення на місце каната чи ланцюга, що зісковзнув.

При роботі з талями можливе зісковзування каната або ланцюга, поломка осей чи катків і, як наслідок, падіння вантажу. В пневматичних талях падіння вантажу частіше за все можливе у разі поломки чи неправильного регулювання засобів пневматики.

При роботі з домкратами та лебідками можливі спрацювання та поломка шестерень, храповиків, гвинтів та інших деталей, що може спричинити падіння вантажу. При використанні домкратів падіння вантажу може також статися внаслідок невірної установки домкрата чи самочинного переміщення вантажу при поганій його фіксації.

Спуски використовують вагу вантажу для переміщення його вниз по похилій площині. Неправильний вибір кута нахилу та відсутність захисних бортів можуть спричинити зісковзування вантажу і травмування ним людей, що знаходяться поруч.

Основні причини нещасних випадків під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням підіймально-транспортних машин та механізмів.

Найчастіше нещасні випадки та аварії під час експлуатації підіймально-транспортних машин стаються внаслідок неправильної організації робіт і відсутності належного контролю, помилок або невідповідності виконуваній роботі підіймально-транспортних механізмів та машин, відсутності або несправності запобіжних пристосувань, зачеплення вантажем під час його підіймання, переміщення чи опускання людей, устаткування, споруд, ліній електропередач тощо.

Більшість машин та механізмів, призначених для підіймання та переміщення вантажів, оснащені електроприводами, тому часто причинами нещасних випадків та аварій є порушення вимог електробезпеки. Під час роботи кранів найчастіше випадки падіння вантажів і спричинені цим нещасні випадки стаються через недостатню міцність канатів та ланцюгів і незадовільну роботу гальмівних пристроїв. Падіння вантажу може також статися у разі поганого зачеплення вантажу, його неправильного стропування, застосування канатів, що не відповідають прикладеним навантаженням. Причиною аварій та нещасних випадків може бути також подача невірних знаків кранівнику недосвідченим робітником під час керування процесом.

Причиною аварії ліфта чи підіймача може стати їх перевантаження, несправність дверей, запобіжних чи блокувальних пристроїв.

Під час роботи на автонавантажувачах, електро - та автокарах причиною аварії та травматизму в більшості випадків є перевищення допустимої швидкості руху, великі габарити вантажу та його неправильне укладання.

Основною небезпекою під час роботи на конвеєрі є можливість доторкання працівника до його рухомих частин. Під час роботи стрічкового конвеєра можливий розрив стрічки та падіння вантажів, що знаходяться на ній.

Білет 17

1.Організація проведення інструктажів з питань охорони праці.

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі — інструктажі) поділяються на вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові.

Вступний інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство, беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

— з екскурсантами в разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до особи, яка використовує найману працю;

— який переводиться з одного структурного підрозділу підприємств до іншого;

— який виконуватиме нову для нього роботу:

— котрий відряджений з іншого підприємства і який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

— до початку трудового або професійного навчання;

— перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці здійснюється індивідуально або з групою осіб одного фаху за чинними на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці первинного інструктажу.

Повторний інструктаж відбувається у терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, котра використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою — один раз на три місяці; для решти робіт — один раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

— при запровадженні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

— при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

— при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

— при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час трудового професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести, або призвели, до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може здійснюватись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при ліквідації аварії або стихійного лиха. Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі здійснює безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів, протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється,

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, вносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в разі потреби — у журналі реєстрації інструктажів.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Тематика та порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для учнів, курсантів, слухачів, студентів під час трудового і професійного навчання у навчальних закладах визначаються нормативно-правовими актами в галузі освіти.

2. Дія електричного струму на організм людини

Електричний струм, проходячи через організм людини, чинить біологічну, електрохімічну, теплову і механічну дію.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні та збудженні тканин і органів. Унаслідок цього спостерігаються судоми скелетних м'язів, що можуть привести до зупинки дихання, переломів і вивихів кінцівок, спазму голосових зв'язок.

Електролітична дія струму виявляється в електролізі (розкладанні) рідин, у тому числі і крові, що істотно змінює функціональний стан клітин організму.

Теплова дія електричного струму приводить до опіків шкірного покриву, а також загибелі підшкірних тканин, аж до обвуглювання. Вона проявляється також нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших внутрішніх органів, в наслідок чого відбуваються фізіологічні розлади.

Механічна дія струму виявляється в розшаруванні тканин і навіть відриванні окремих частин тіла.

Подразнення тканин організму в наслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (опосередкованим, через нервову систему), коли тканина не знаходиться на шляху електричного струму.

3. Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Білет 18

1.Комісія з питань охорони праці на підприємстві