Звільнення потерпілого від дії електричного струму При ураженні електричним струмом необхідно, перш за все, негайно звільнити потерпілого від дії струму, оскільки від тривалості такої дії суттєво залежить важкість електротравми. Необхідно пам'ятати, що діяти треба швидко, але в той же час обережно, щоб самому не потрапити під напругу. Найбезпечніший спосіб звільнення потерпілого від дії електричного струму - це вимкнення електроустановки, до якої доторкається потерпілий, за допомогою найближчого вимикача, рубильника чи іншого апарата для знеструмлення (рис. 3.32, а).
Якщо вимкнути установку досить швидко немає змоги, то необхідно звільнити потерпілого від струмовідних частин, до яких він доторкається.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин або проводу напругою до 1000 В необхідно скористатись палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм (див. рис. 3.32, б). При цьому бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, неструмопровідну підстилку). Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем (див. рис. 3.32, в) або перекусити їх інструментом з ізолювальними рукоятками (кусачками, пасатижами тощо). Перерубувати чи перекусувати проводи необхідно пофазно, тобто кожен провід окремо, та на різній висоті.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин можна також відтягнути його за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли халата чи піджака (див. рис. 3.32, г). При цьому необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук, особливо коли необхідно доторкнутися до тіла потерпілого, рятівник повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом (наприклад, шаликом або сухою тканиною). Відтягувати потерпілого від струмопровідних ділянок рекомендується однією рукою.
Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою, чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про власну безпеку.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин та проводів, що знаходяться під напругою понад 1000 В, необхідно надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами, що розраховані на відповідну напругу. При цьому необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі.
Білет 5
Охорона праці жінок
В Україні рівність прав жінки і чоловіка конституційно закріплена статтею 24 Конституції України. Особливості праці жінок унормовані главою ХІІ “Праця жінок” КЗпП (статті 174 – 1861). Згідно статті 10 Закону України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; на підземних роботах, крім деяких нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням; а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (затверджені Міністерством охорони здоров'я України наказом № 241 від 10 грудня 1993 року: а) підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг; б) підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.; в) сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг., з підлоги – 175 кг.).
Стаття 175 КЗпП забороняє залучення жінок до робіт у нічний час (з 22.00 до 6.00), за винятком окремих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Передбачено надавати пільги вагітним і жінкам, які мають дітей віком до трьох років. Їх забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП). Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Вагітним жінкам, відповідно до медичного висновку, знижують норми виробітку, норми обслуговування, або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Закон України “Про відпустки” (ст. 17) передбачає надання жінкам на підставі медичного висновку оплачуваної відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). По завершенні цієї відпустки, за бажанням жінки, надається оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років. Час цих відпусток зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про відпустки” жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).
2. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
Параметри мікроклімату безпосередньо впливають на теплове самопочуття людини і його працездатність. Зниження температури і підвищення швидкості руху повітря сприяють посиленню конвективного теплообміну й процесу тепловіддачі при випаровуванні поту може привести до переохолодження організму. Підвищення швидкості повітря погіршує самопочуття, тому що сприяє посиленню процесу тепловіддачі при випарі поту.
При підвищенні температури повітря виникають зворотні явища. Дослідниками встановлено, що при температурі повітря понад 30 °С працездатність людини починає падати. Гранична температура вдихуваного повітря, при якій людина в стані дихати протягом декількох хвилин без спеціальних засобів захисту, становить близько 116 °С.
Перенесення людиною температури, як і її тепловідчуття, залежать від вологості й швидкості навколишнього повітря. Чим більше відносна вологість, тим менше випаровується поту в одиницю часу й тем швидше настає перегрівання тіла. Особливо несприятливий вплив на теплове самопочуття людини робить висока вологість при температурах понад 30 °С, адже тоді майже усі виділювана теплота віддається в навколишнє середовище при випарі поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкірного покриву. Виникає так називаний заливний плин поту, що розморює організм і не забезпечує необхідну тепловіддачу.
Недостатня вологість повітря також є несприятливою для людини внаслідок інтенсивного випару волога зі слизових оболонок, їхнього пересихання, розтріскування й забруднення хвороботворними мікроорганізмами. Тому при тривалому перебуванні людей у закритих приміщеннях рекомендується обмежуватися відносною вологістю в межах 30...70 %.
Величина потовиділення мало залежить від нестачі води в організмі чи від її надмірного споживання. Допускається зниження маси людини на 2...3 % шляхом випаровування вологи — зневоднювання організму. Зневоднювання на 6 % спричиняє порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору; випар вологи на 15...20 % приводить до смертельного результату.
Разом з потом організм утрачає значну кількість мінеральних солей (до 1 %, у тому числі 0,4...0,6 % NaCl). За несприятливих умов утрата рідини може досягати 8 –10 л. за зміну й до 60 г. NaCl. Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду і приводить до порушення діяльності серцево-судинної системи. Для відновлення водяного балансу працюючих у гарячих цехах установлюють пункти підживлення підсоленою (близько 0,5 % NaCl) газованою питною водою з розрахунку 4...5 л на людину в зміну.
Тривалий вплив високої температури у сполученні з підвищеною вологістю може привести до значного нагромадження теплоти в організмі й розвитку перегрівання організму – гіпертермії – стану, при якому температура тіла піднімається до 38...39 °С і теплового удару. При тепловому ударі спостерігаються головний біль, запаморочення, загальна слабість, перекручування колірного сприйняття, сухість у роті, нудота, блювота, рясне потовиділення. Пульс і подих прискорені, у крові збільшується зміст азоту і молочної кислоти. При цьому спостерігається блідість, синюшність, зіниці розширені, часом виникають судороги, утрата свідомості.
Виробничі процеси, виконувані при зниженій температурі, великій рухливості і вологості повітря, можуть бути причиною охолодження і навіть переохолодження організму – гіпотермії. Результатом дії низьких температур є холодові травми.
Інфрачервоні промені чинять на організм людини в основному теплову дію. Під впливом теплового опромінення в організмі відбуваються біохімічні зрушення, зменшується киснева насиченість крові, знижується венозний тиск, сповільнюється кровопотік і як наслідок настає порушення діяльності серцево-судинної й нервової систем.
Опромінення організму малими дозами променистої теплоти корисне, але значна інтенсивність теплового випромінювання і висока температура повітря чинять несприятливу дію на людину.
Атмосферний тиск впливає на процес дихання й самопочуття людини.
Наявність кисню у вдихуваному повітрі – необхідна, але недостатня умова для забезпечення життєдіяльності організму. Інтенсивність дифузії кисню в кров визначається парціальним тиском кисню в альвеолярному повітрі. Найбільше успішно дифузія кисню в кров відбувається при парціальному тиску кисню в межах 95...120 мм рт. ст. Зміна цими межами приводить до утруднення подиху й збільшення навантаження на серцево-судинну систему
|