Зовнішнє, серднє та внутрішнє вухо: частини, будова. Провідні шляхи слуху та рівноваги

Присінково-завитковий орган (organum vestibulococh­lear) — виконує функції слуху і рівноваги, координує рухи тіла в просторі. Він складається із зовнішнього, середнього і внутрі­шнього вуха .

Зовнішнє вухо (auris externa) складається з вушної ракови­ни і зовнішнього слухового ходу. В основі вушної раковини роз­ташована хрящова пластинка, вкрита з обох боків тонкою шкі­рою; нижню частину вушної раковини називають сережкою. У вушній раковині розрізняють: завиток, протизавиток, козелок та протикозелок. Вушні м'язи людини рудиментовані, тому вушні раковини майже нерухомі.

Зовнішній слуховий хід є безпосереднім продовженням і має форму труби. По всій своїй довжині слухова труба міцно зросла­ся з розташованими під нею тканинами і поступово переходить на зовнішню поверхню барабанної перетинки. У шкірі зовніш­нього слухового ходу містяться мішечки волосся, багато сальних залоз, які виробляють вушну сірку.

Барабанна перетинка (membrane tympani) цілком відділяє зовнішній слуховий хід від барабанної порожнини. Більша час­тина перетинки округлої форми і має вигляд плоскої лійки; у верхньозовнішній частині вона розслаблена, на решті площі кількість сполучнотканинних волокон збільшується, її назива­ють напруженою.

За барабанною перетинкою розташовані барабанна порожнина, слухові кісточки і слухова труба, які належать до складу середнього вуха. Середнє вухо (auris media) — це барабанна порожнина, має форму куба і заповнена повітрям. У барабанній порожнині роз­міщується ланцюг із трьох слухових кісточок: молоточка, кова­делка, стремінця. Молоточок своєю ручкою зчленовується із барабанною перетинкою та коваделком, а коваделко — із стре­мінцем; основа стремінця за допомогою зв'язки фіксована у вікні переддвер'я. Слухові кісточки з'єднані між собою суглобами і покриті слизовою оболонкою.

Функціональне значення слухових кісточок полягає в тому, що вони передають коливання барабанної перетинки до вікна присінка, а звідти — у внутрішнє вухо.

Для нормальної функції середнього вуха потрібно, щоб тиск у барабанній порожнині дорівнював атмосферному, що дося­гається завдяки функції слухової труби, яка з'єднує барабанну порожнину з порожниною глотки.

Внутрішнє вухо (auris interna) — має кістковий і перетинча­стий лабіринти. Кістковий лабіринт складається із порожнистих присінка, завитки та трьох кісткових півколових каналів.

Порожнини кісткового лабіринту вистелені сполучнотканин­ною оболонкою і заповнені рідиною — перилімфою.

Присінок (vestibulum) — складається з двох частин: еліптич­ного (маточкового) закутка і кулястого (мішечкового) закутка. Має овальну форму і розміщується між барабанною порожниною і внутрішнім слуховим ходом. За допомогою п'яти отворів присінок з'єднується з півколовими каналами, а з'єднувальним отвором — з каналом завитки.

Завитка (cochlea) — кісткова трубка, що починається широ­ким отвором, поступово звужується до верхівки і закручується на два з половиною оберти навколо кісткового веретена.

Кісткові півколові канали— передній, задній і бічний роз­ташовані позаду та назовні від присінка у взаємно перпендику­лярних площинах: передній — у стріловій, задній — у лобовій, бічний — у горизонтальній. Кожен канал має дугу і дві ніжки. Ніжки переднього і заднього каналів перед впадінням об'єдну­ються в одну спільну ніжку, і тому у присінок відкриваються не шість отворів, а п'ять.

Перетинчастий лабіринт є найважливішим функціональним відділом внутрішнього вуха. Він розташований всередині кістко­вого лабіринту, утворений кількома сполучнотканинними про­токами, що майже повторюють форму кісткового лабіринту, заповнений прозорою рідиною — ендолімфою.

Перетинчастий лабіринт фіксується до внутрішньої поверхні кісткового лабіринту за допомогою складної системи мембран, що запобігає його зміщенню при значних рухах. Між стінками обох лабіринтів міститься щілиноподібний простір, заповнений рідиною — перилімфою.

До складу завиткового органа, або органа слуху, відносять спірально закручену завиткову протоку. Вона має тригранну форму і займає центрально-зовнішнє положення в спіральному каналі завитки. На внутрішній поверхні основної пластинки по всій довжині завиткової протоки розташований рецепторний пристрій слухового аналізатора, що складається з волокон різної довжини, натягнутих як струни. Між клітинами цього утвору є волоскові чутливі клітини, які трансформують звукові коливан­ня у нервові імпульси, що поширюються по волокнах присінково-завиткового нерва до його переднього та заднього ядер. Цен­тральні відростки клітин цих ядер у межах моста і ніжок стовбу­рової частини головного мозку утворюють бічну петлю і закін­чуються в клітинах присереднього колінчастого тіла. Від цих ядер волокна йдуть до різних відділів головного мозку, зокрема, до кори скроневої частини великого мозку, де розміщується кірковий кінець слухового аналізатора.

Анатомія вестибулярного апарата

Вестибулярний апарат бере участь у регуляції положення тіла в просторі та підтриманні рівноваги. До вестибулярного апарата належать присінок та кісткові півколові канали. Присінок має на внутрішній поверхні своїх утворів (мішечка і маточ­ки) рецепторні клітини у вигляді підвищень. На поверхні цих клітин розташовані мікроскопічні кришталики кальцію карбо­нату — отоліти, які беруть участь у збудженні рецепторних клітин. При зміні положення голови змінюється тиск отолітів на рецепторні клітини, що викликає їх збудження. В ампулах півколових канальців також містяться рецепторні клітини, збудження яких відбувається за рахунок переміщення ендолімфи каналів.

Подразнення отолітових рецепторів півколових каналів відбувається залежно від характеру рухів. При цьому рухливі реакції, що виникають, сприяють збереженню рівноваги. Збуд­ження вестибулярного апарата викликає численні рефлекторні реакції рухливого характеру, які змінюють роботу внутрішніх органів та зумовлюють різні відчуття — серцево-судинної систе­ми, артеріальний тиск, рухи шлунка і кишечнику, може з'явля­тися блювання, головокружіння, порушується орієнтація в на­вколишньому середовищі тощо.

Органу нюху

У нюховій ділянці слизової оболонки носа розміщені високоспеціалізовані нейросекреторні клітини, що сприймають нюхові подразнення. Вони розташовані на поверхні верхньої носової раковини, верхнього носового ходу та верхньої частини носової перетинки. Відростки цих клітин проходять крізь отвори реші­тчастої кістки і закінчуються в нюхових цибулинах. Проміжні ядра органа нюху розміщені в нюховому трикутнику, прозорій перетинці та передній пронизаній речовині, а кірковий кінець нюхового аналізатора — в закрутці морського коника.

Орган смаку

Рецептори смакового відчуття містяться у смакових чашеч­ках (бруньках), закладених переважно у жолобуватих, листопо­дібних і частково в грибоподібних сосочках язика, м'якому піднебінні та слизовій оболонці надгортанника. Нервові волок­на, що починаються від смакових бруньок, закінчуються в кінце­вому вузлі лицевого нерва, а також у нижніх вузлах язико-глоткового і блукаючого нервів, де містяться тіла перших нейронів смакового шляху.

Другі нейрони цього шляху розміщуються у подвійних ядрах довгастого мозку, а аксони цих клітин тягнуться до ядра кірко­вого аналізатора, який міститься у приморськокониковій зви­вині.

Загальний покрив

До загального покриву відносять шкіру. Шкіра ви­конує багато функцій: захищає тіло від механічних впливів зов­нішнього середовища, хімічних і температурних подразнень, мікроорганізмів, регулює теплообмін, обмін води, вітамінів тощо. Шкіра є величезною рецепторною поверхнею, що забезпе­чує організму дотикову, температурну та больову чутливість.

Шкіра (cutis) — складається з двох шарів: епідермісу та влас­не шкіри. Епідерміс належить до плоского багатошарового епі­телію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщину (від 1 до 4 мм). Клітини найбільшого шару зберігають циліндричну форму, а решта клітин перетворюються на плоскі. Клітини гли­бокого шару епідермісу містять пігмент меланін, від кількості якого залежить колір.шкіри. Роль пігменту полягає головним чином у захисті організму від проникнення ультрафіолетового та радіоактивного випромінювання. Поверхневі плоскі клітини рогового шару утворюють багато рядів рогових пластинок; вони поступово злущуються і їх замінюють молоді клітини.

Власне шкіра, або дерма, у людини має два шари: сосочковий і сітчастий. Сосочковий шар безпосередньо прилягає до шару циліндрич­них клітин епідермісу і складається з колагенових та еластич­них волокон. У товщі сосочкового шару залягають нервові закі­нчення і капіляри кровоносних судин. Сітчастий шар складаєть­ся з колагенових і еластичних волокон, які мають різні напрям­ки і переплітаються між собою. Підшкірна основа — це мережа щільних сполучнотканинних пучків, між якими міститься підшкірна жирова клітковина. Функція жирових скупчень — запас поживних речовин та механічний захист. У власне шкірі та підшкірній основі розміщується велика кількість нервових закінчень. Судинами пронизана вся шкіра, крім епідермісу.

Тіло людини (за винятком проміжної частини губ, долонь, підошов, статевого члена, клітора, малих статевих губ) покрите волоссям. Залежно від довжини розрізняють довге, коротке та пушкове волосся.

Кожна волосина має корінь та стрижень. Корінь закінчуєть­ся цибулиною волосини, що має сосочок, та оточена сумкою во­лоса. Стрижень розташований над поверхнею шкіри і складаєть­ся з мозкової речовини, кори та кутикули. Волосина росте в ме­жах цибулини за рахунок зроговіння крихких епітеліальних клітин.

Нігті як похідні епідермісу розташовані на тильних поверх­нях кінцівок. Вони захищають чутливі кінці пальців та допома­гають захоплювати невеликі предмети. Ніготь має тіло, корінь та краї. Передній край нігтя закінчується вільно, а бічні та задній прикриті складками шкіри.

Шкіра має потові, сальні залози та похідні шкіри — грудні залози.

Потові залози (glandulae sudoriferae). За будовою — прості трубчасті залози. Вони розташовуються майже по всій поверхні шкіри. Дуже багато їх на підошвах, долонях та у пахвовій ямці. Потова залоза складається з кінцевої частини, що міститься у сітчастому шарі, та довгої протоки, яка відкривається на по­верхні шкіри потовою порою.

Сальні залози (glandulae sebaceae) за будовою — прості аль­веолярні залози, розташовані на всіх ділянках шкіри, за винят­ком долонь і підошов. Жир, який виділяють залози, змащує шкіру, вкриває епідерміс, запобігаючи зовнішньому впливу.

Грудна залоза (glándula mammaria) призначена для вигодо­вування немовлят і у функціональному відношенні пов'язана із життєдіяльністю жіночих статевих органів. Маса залози — 150—400 г. Речовина грудної залози складається з 16—21 раді­ально розміщених часток, вивідні протоки яких відкриваються на верхівці соска. Сполучна тканина утворює капсулу грудної залози і віддає в її товщу перетинки, які відокремлюють кожну з часточок. Більшу частину жіночої груді становить жирова тка­нина, яка оточує її функціональну частину — грудну залозу.

Під час вагітності залозиста частина інтенсивно розростаєть­ся і відразу після пологів через молочні протоки починає виді­лятися молозиво, а потім — грудне молоко.

Після припинення годування груддю залозиста тканина ат­рофується і залоза переходить у недіяльний стан.

Латинські терміни:organum vestibulocochlearis, auris externa, auris media, membrane tympani, cavum tympani, ossicula auditus, tuba auditiva, auris interna, labyrinthus osseus, cochlea, labyrinthus membranaceus.

Контролююча програма

1. Які органи називають органами чуттів?

2.Що таке аналізатор?

3.Що належить до органа зору?

4.З чого складається очне яблуко?

5.Три оболонки очного яблука.

6.Фіброзна оболонка: значення, назви відділів.

7.Рогівка: положення, будова.

8.Будова білкової оболонки (склери).

9.Судинна оболонка: назва відділів.

10.Райдужка: положення, будова.

11.Зіниця: де розташована, які м'язи змінюють її величину?

12.Війкове тіло: положення, будова.

13.Власна судинна оболонка: положення, будова.

14.Сітківка: положення, два відділи.

15.Значення і розташування в сітківці колбочкоподібних і паличкоподібних фотоелементів.

16.Будова очного яблука: кришталик, склисте тіло та водя­ниста волога камер ока.

17.М'язи ока: назви, функції.

18.Чим утворене очне яблуко?

19.Будова повік.

20.Сльозовий апарат ока: сльозова залоза, сльозові шляхи.

21.Кон'юнктива: дві частини, будова, склепіння повік.

22.При паралічі якого м'яза спостерігається опущення верхньої повіки. Який нерв її іннервує?

23.Відділи вуха.

24.Які частини вуха належать до органа слуху?

25.Які частини вуха відносяться до органа рівноваги?

26.Будова зовнішнього слухового ходу.

27.Барабанна перетинка: положення, будова.

28.Положення і об'єм барабанної перетинки.

29.Слухові кісточки: назва, взаємне розташування.

30.З чим з'єднується барабанна порожнина?

31.Слухова труба: будова, положення, отвори.

32.Внутрішнє вухо: де розташоване, які два лабіринти містить?

33.Назва трьох відділів кісткового лабіринту.

34.Будова завитки.

35.Назва і положення півколових каналів.

36.З чого складається перетинчастий лабіринт?

37.Завиткова протока.

38.Спіральний орган: положення, з чого складається?

39.Орган нюху: положення, з чого складається?

40.Орган смаку: будова смакових бруньок.

41.Площа шкірного покрову і товщина шкіри.

42.З яких шарів складається шкіра?

43.Назва і взаємне розташування шарів епідермісу.

44.Будова епідермісу.

45.Будова дерми: з якої тканини складається?

46.Підшкірний шар.

47.Дві артеріальні сітки шкіри.

48.Потові залози: будова, положення, куди відкриваються протоки?

49.Сальні залози, де розташовані?

50.Будова волоса, види волосся.

51.Стрижень та корінь волосу. Будова нігтя.