Заходи, завдяки яким можливе зниження енергоємності

1. Формування ефективно діючої системи державного управління.

2. Зниження рівня втрат енергоресурсів при їх передачі та споживанні.

3. Підвищення рівня впровадження енергоефективних технологій та обладнання.

4. Заборона споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку.

5. Вирішення проблеми погашення взаємної заборгованості електроенергії.

6. Вирішення проблеми невідповідності тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво.

За Кишко О.Б. к головним недолікам правового забезпечення діяльності в сфері енергозбереження необхідно віднести в першу чергу застарілу редакцію Закону України “Про енергозбереження” і декларативний характер Закону України “Про альтернативні джерела енергії”. На законодавчому рівні не закріплені дієві механізми досягнення і реалізації задекларированих цілей і завдань з енергозбереження.

На думку Джумагельдієвої Г.Д. проблемним з точки зору стимулювання енергозбереження, на сьогодні залишається податкове законодавство, норми якого не завжди співпадають з бухгалтерським законодавством, законодавством про енергозбереження. На жаль новий Податковий Кодекс цих питань не вирішив повністю.

Cлабке місце при переході енергетики до ринкових відносин було правове забезпечення регулювання, нагляду та контролю в сфері енергозбереження.

У зв’язку з цим останніми роками в Україні зроблено значний внесок у розбудову енергетичного законодавства з цього питання. Прийняті важливі Укази Президента: “Про Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження” (№ 462 від 13.04.2011 р.), “Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України”(№ 403 від 06.04.2011 р.); Постанова КМУ: “Питання Національного агенства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів”(№ 412 від 03.04.2006 р.); Розпорядження КМУ “Енергетична стратегія України на період до 2030 року” (№ 145-р вiд 15.03.2006 р.), “Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки” (№ 1446 від 19.11.2008 р.), та інші.

Для покращення ефективності роботи економічного механізму енергозбереження в Україні необхідно:

1. Розробити єдиний комплексний закон про основи енергетичної політики, а в перспективі – і Енергетичний Кодекс.

2. Провести адаптацію законодавства України у сфері енергозбереження до законодавства Європейського Союзу.

3. Для ефективного використання ПЕК передбачити прийняття Закону України “Про енергоефективність” замість Закону України “Про енергозбереження”.

4. Врегулювати на законодавчому рівні економічне стимулювання енергозбереження.

5. Збільшити державне фінансування та залучити іноземне інвестиціювання на енергозберігаючі заходи (дослідження).

6 Продовжити роботу над зниженням енергоємності.

ТЕМА 7. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ВЛАСНОСТІ В ПЕК

ПЕК України (енергетика) – галузь (сектор) економіки, до якої входять суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв) – палива, електричної і теплової енергії, крім суб’єктів, основна діяльність яких спрямована на задоволення потреб населення та господарського комплексу у послугах централізованого опалення та постачання гарячої води.

ПЕК України є і на майбутнє залишатиметься основою функціонування усього суспільного виробництва. Саме його успішне функціонування та розвиток стає запорукою високих темпів економічного зростання країни, яке, у свою чергу, дає основу соціально-економічній та політичній стабільності в суспільстві, досягнення високого рівня національної безпеки та незалежності.

ПЕК є одним із найпотужніших в нашій країні і, незважаючи на складну економічну ситуацію та скорочення виробництва, відіграє дуже важливу роль у функціонуванні економіки. Один із головних чинників розвитку комплексу - наявність в Україні достатньої кількості високоякісних паливно-енергетичних ресурсів (далі – ПЕР), які освоюють впродовж кількох століть.

Позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках

Переваги:

• достатні запаси вугілля та складових ядерного палива: урану і цирконію;

• надлишкові потужності для транспортування газу, нафти та експорту електроенергії;

• вигідне географічне та геополітичне становище;

• розвинута інфраструктура енергетики;

• високопрофесійний кадровий потенціал.

Недоліки:

• обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва;

• відсутність диверсифікації джерел постачання енергетичних продуктів;

• використання переважної частини потужностей власних гідроресурсів;

• високе техногенне навантаження на довкілля;

• незадовільний технічний стан частини енергетичних об'єктів, в тому числі систем транспортування енергетичних продуктів.

Структура ПЕК

Дослідження та аналіз структури ПЕК України є одним із напрямів вироблення стратегії його розвитку в умовах становлення ринкової економікиа перспективу.

У макроструктурі ПЕК України виділяють дві потужні ланки – енергетичну (електроенергетика) та паливну (паливна промисловість).

1. Електроенергетика.

1.1. Теплоенергетика (ТЕС).

1.2. Гідроенергетика (ГЕС).

1.3. Ядерна енергетика (АЕС).

1.4. Вітроенергетика.

1.5. Сонячна енергетика.

2. Паливна промисловість.

2.1. Вугільна.

2.2. Нафтова.

2.3. Газова.

2.4. Ядерна.

2.5. Біопаливна.

На сьогодні об’єкти ПЕК перебувають у державній, комунальній та приватній власності, а також у спільній власності приватних осіб і державою.

1. Електроенергетика (потребує інвестицій – 500,6 млрд. грн.).

1.1. Основою сучасної електроенергетики країни є теплові електростанції (ТЕС), які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Діють 12 ДРЕС потужністю від 1 до 3,6 млн кВт кожна. Найбільші з них розміщені в Донбасі: Вуглегірська (3,6 млн кВт), Луганська (2,0 млн кВт), Старобешівська (2,0 млн кВт), Слов’янська (1,8 млн кВт), Курахівська (1,46 млн кВт) та на Придніпров’ї: Запорізька (3,6 млн кВт), Криворізька (3,0 млн кВт), Придніпровська (1,8 млн кВт). У західних областях країни функціонують Бурштинська (2,4 млн кВт) та Добротвірська ДРЕС. У Вінницькій області збудовано Ладижинську (1,8 млн кВт), у Київській – Трипільську (1,6 млн кВт). Для забезпечення міст теплом та горячею водою й електроенергією збудовані теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Діють Київські ТЕЦ – 3, 4, 5, Одеська, Лісічанська, Калузька, Черкаська, Чернігівська, Харківська та інш.

З 14 електростанцій 11 підпорядковані (70 % акцій) НАК “Енергетична компанія України”, 3 – приватні.

На даний час 92,1 % енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), а 63,8 % енергоблоків перетнули визнану у світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу та межу фізичного зносу відповідно 170 тис. та 200 тис. годин і потребують модернізації чи заміни.

З метою забезпечення сталої роботи блочного обладнання ТЕС, щорічно виконуються капітальні, середні та поточні ремонти 70 - 80 енергоблоків загальною потужністю близько 19 млн. кВт. Однак кошти, які виділяються на ці цілі, є недостатніми, що призводить до зменшення рівня використання обладнання ТЕС, перевитрат палива і погіршення економічних показників роботи.

1.2. Основу гідроенергетикиУкраїни складає каскад гідроелектростанцій на Дніпрі, загальною потужністю 3,8 млн кВт, у тому числі Києвська ГЕС і Києвська ГАЕС, Канівська ГЕС і ГАЕС, Кременчуцька ГЕС, Дніпроджержинська, Дніпрогес та Каховська ГЕС.

Встановлена потужність ГЕС та ГАЕС в ОЕС України становить 4735,6 МВт, в тому числі Дніпровських ГЕС та Київської ГАЕС - 3886,6 МВт, Дністровських ГЕС - 742,8 МВт, малих ГЕС - 94,7 МВт.

У балансі потужності енергосистеми України гідроелектростанції не перевищують 9,1 %, проти 15 % оптимальних, що зумовлює дефіцит як маневрових, так і регулюючих потужностей.

Споруджується Дністровський гідровузел, в якому вже діє Дністровська ГЕС-ГАЕС. У Закарпатській області споруджена Теребле-Ріцька ГЕС. На малих річках України функціонують 55 гідроелектростанцій невеликої потужності.

Всі 8 гідроелектростанцій підпорядковані Д А Гідрогенеруюча К “Укргідроенерго”.

1.3. В енергобалансі України зростає частка електроенергії, яка виробляється атомними електростанціями (далі – АЕС). Зараз працюють АЕС – Хмельницька, Рівненська, Південно-Українська, Запорізька. Чорнобильська АЕС була закрита у 2000 р. На чотирьох діючих АЕС України експлуатується 15 енергоблоків, які відпрацювали, в середньому, близько половини передбаченого проектами строку експлуатації. Планується збереження протягом 2011-2030 рр. частки виробництва елктроенергії АЕС на рівні 2006 р. (тобто близько половини від сумарного річного виробництва електроенергії в Україні). Таке рішення грунтується, насамперед, на наявності власних сировинних ресурсів урану, а також стабільності роботи АЕС, потенціних можливостей країни щодо створення енергетичних потужностей на АЕС, наявних технічних, фінансових та екологічних проблемах теплової енергетики.

На сьогодні АЕС дають 47,4 % всієї електроенергії, яка виробляється в Україні (газета “Дзеркало тижня”, № 37 від 15.10.2011 р.).

2030 року для виробництва на АЕС 219 млрд кВт електроенергії потрібно мати 29,5 ГВт встановленої потужності при КВВП на рівні 85 %. Будівництво нових потужностей АЕС у період до 2030 р. визначається кількістю нині діючих енергоблоків, які можуть знаходитись в цей період в експлуатації з урахуванням продовження строку їх експлуатації на 15 років. До 2030 р. в експлуатації будуть перебувати 9 нині діючих енергоблоків АЕС: 7 енергоблоків з продовженим (понад проектним) строком експлуатації - № 3, 4, 5, 6 ЗАЕС, № 3 РАЕС, № 1 ХАЕС, № 3 ПУАЕС та 2 енергоблоки, які введено в експлуатацію 2004 р. - № 2 ХАЕС та № 4 РАЕС. Таким чином, для забезпечення стратегії щодо обсягу виробництва електроенергії необхідно ввести до 2030 р. в експлуатацію 20-21 ГВт додаткових потужностей на АЕС. Всі 4 АЕС підпорядковані Н Атомна Енергогенеруюча К “Енергоатом”.

1.4. Вітроенергетика складається з наступних ВЕС (за данними газети “Дело” від 22.02.2010 р.):

1) Донвузлавська (1992 р.) – 10,9 Мвт.

2) Трускавецька (Борислав – 1997 р.) – 0,75 Мвт.

3) Новоазовська (1998 р.) – 20,4 Мвт.

4) Судакська дільниця (див. 1.) – 5,4 Мвт.

5) Тарханкутська (2001 р.) – 11,1 Мвт.

Сумарно виробляється 840 Мвт. У світі Україна займає 37 місто. Планується побудувати ще 4 ВЕС.

Країни-лідери виробництва електроенергії ВЕС (в тис. Мвт):

1. США – 22,3.

2. Німеччина – 16,3.

3. Китай – 15,9.

4. Іспанія – 12,1.

5. Індія – 6,3.

6. Італія – 3,1.

7. Франція – 2,8.

8. Англія – 2,1.

37. Україна – 0,84.

До речі, інвестиції США у вітроенергетику складають 78 млрд $, а у Китаї – 15 % від енергії за рік.

Електроенергетика –галузь економіки України, що забезпечує споживачів енергією.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує енергогенеруючі потужності, розподільні мережі регіонів України, пов'язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі напругою 220 - 750 кВ.

Об’єднана енергетична система України– сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об’єктів електроенергетики, які об’єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом.

На території України створені Донбаська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Кримська, Львівська, Вінницька та Одеська енергосистеми, які об’єднані між собою.

Оперативно-технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, створення умов надійності за паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізовано державним підприємством НЕК "Укренерго".

Магістральні електричні мережі - це одна з основних складових ОЕС України, яка налічує 22,7 тис. км, з них напругою 400 - 750 кВ - 4,9 тис. км, 330 кВ - 13,2 тис. км, 220 - 110 кВ - 4,6 тис. км та 132 електропідстанції (ПС) напругою 220 - 750 кВ.

Найпотужніша лінія електропередачі Донбас – Західена Україна – Альбертірша (Угорщина) напругою 750 кВт сполучає Україну з енергосистемами Росії та країн Західної Європи.

Стан магістральних електричних мереж рік у рік погіршується, 34 % повітряних ліній електропередач (ПЛ) напругою 220 - 330 кВ експлуатуються понад 40 років, з них 1,7 тис. км ПЛ-330 кВ (13 % від загальної протяжності) та 1,6 тис. км ПЛ-220 (52 %) потребують реконструкції, 76 % основного обладнання трансформаторних електропідстанцій спрацювало свій розрахунковий технічний ресурс.

Нестача фінансування для модернізації та реконструкції діючих електричних мереж і електропідстанцій та будівництва нових знижує надійність роботи ОЕС.

Електроенергетика є базовою галуззю народногосподарського комплексу. Вона впливає на територіальну організацію продуктивних сил, що найбільш яскраво виявляється у тяжінні енергомістких галузей промисловості (алюмінієвої, титаномагнієвої та інш.) до великих електричних станцій.

Сучасне електроенергетичне господарство України за потужністю не поступається, а за багатьма показниками перевищує електроенергетичні господарства розвинених країн Європи.

Транспортування електроенергії від енергогенеруючих до енергопостачальних компаній забезпечує Н Енергетична К “Укренерго”.

З 45 енергопостачальних компаній – 15 мають контрольний пакет акцій НАК “Енергетична компанія України”.

Проблеми

1. В законодавстві відсутня можливість залучення іноземних інвесторів (Ст. 18 ЗУ “Про електроенергетику”).

2. Відсутєн захист прав споживача.

3. Відсутня можливість приватизації ТЕЦ.

4. Взаємовідносини держави з приватизованими енергетичними компаніями.

Паливна промисловість

1.Вугільна промисловість(потребує інвестицій – 221,7 млрд. грн.).

167 вугледобувних підприємств вУкраїні.

Зних:

122 (73 %) – державні.

20 – АТ з 100 % акцій у державній власності.

10 – АТ зі змішаним типом власності.

11 – приватна власність.

4 – орендуються у держави.

Видобуто вугілля за 2013 р. – 83,7 млн т.

Серед паливних галузей України вугільна промисловість займає домінуюче місце. До складу гаузі входять підприємства по видобутку вугілля (шахти), збагачувальні фабрики, підприємства по виготовленню вугільних брикетів. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

У структурі видобутку палива за його видами у перерахунку н умовне паливо на вугілля в Україні припадає близько 66%.

Головним районом вуглевидобутку в країні є Донбас. Тут зосереджено близько 92% її запасів кам’яного вугілля. У Донбасі переважає енергетичне вугілля (56%). Основні його запаси зосереджені в Луганській області. Коксівне вугілля становить 44% від загальних запасів і залягає переважно в Донецькій області.

Львівсько-Волинський басейн – важлива паливно-енергетична база на заході країни. У цілому собівартість львівсько-волинського вугілля нижче за донецьке, його використовують переважно як енергетичне паливо. Крім того, вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам’яновугільної смоли, напівкоксу.

У дніпропетровському буровугільному басейні, де вуглевидобуток ведеться переважно відкритим способом, зосереджено близько 200 родовищ. Буре вугілля має значно меншу теплотворну здатність від кам’яного, високий вміст сірки, значну зольність.

Українське вугілля в основному має високу собівартість. У кам’яновугільних басейнах це пов’язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їхньою потужністю. Буре вугілля невигідно перевозити на далекі відстані, тому, що воно має низьку теплотворну здатність, сипучість, підвищену вологкість тощо.

Висновки

1. Прискорене старіння шахтного фонду і, як наслідок, зменшення виробничих потужностей призвело до зниження обсягу видобутку вугілля до 78 млн. тонн на рік, що недостатньо для забезпечення потреб національної економіки та призводить до імпорту вугілля.

2. З огляду на тенденцію світового споживання енергоносіїв та наявність запасів органічного палива в Україні, розвиток вугільної промисловості є одним із головних чинників забезпечення енергетичної безпеки держави.

3. Незважаючи на підвищення потреб національної економіки в енергетичному вугіллі на кінець періоду, що розглядається, у 2,6 разу, вугільна галузь за умови оптимізації цінової політики і її прискореного розвитку має можливість майже повністю забезпечити вітчизняних споживачів.

Проблема:приватизація нерентабельних шахт.

2. Нафтогазовий комплекс (потребує інвестицій – 300,3 млрд. грн.).

* - Практично монополіст – “Нафтогаз України” (нафтопроводи, майно).

* - З 6 НПЗ – приватні: 1. ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”.

2. ВАТ “Херсонпереробка”.

3. ВАТ “Лукойл – Одеський НПЗ”.

Мають державний пакет акцій: 1. ВАТ “НПК Галичина (25 %).

2. ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” (26 %).

3. ЗАТ “Укртатрнафта” (43,054 %).

Нафту і природний газ використовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічної промисловості. На нафту в структурі видобутку палива у перерахунку на умовне паливо припадає 7,2 %, на природний газ – 26,1 %.

Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті (розвідано 29 нафтових, 32 газових, 7 нафтогазоконденсатних родовищ), на Лівобережжі (виявлено понад 140 родовищ нафти, газу та газового конденсату) та в причорноморському нафтогазоносному регіоні.

В Україні склалася густа мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області, Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва, Львова, Дніпропетровька, Кривого Рогу, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялти тощо.

У Прикарпатті збудовані магістральні газопроводи Дашава – Львів (завдовжки 75 км) і Дашава – Київ (510 км), який пізніше був продовжений до Москви. Діє також потужний (міждержавний) газопровід Рудки – Мінськ – Вільнюс – Рига. Прикарпатські газопроводи підключені до трансконтинентальних газопроводів, які з’єднують Сибір (Росія) із країнами Східної Європи.

3. Атомна промисловість (потребує інвестицій – 21,7 млрд. грн.) складається з четирьох державних підприємств уранового і цирконієвого виробництва та НПІ “Укр. НДІ Промтехнолія”. Необхідно продовжити розвиток уранового та цирконієвого виробництв з подальшим створенням потужностей щодо фабрикації ядерного палива.

4. Біопаливна.