Тема 18. Правове забезпечення енергетичної галузі

Історико-правовий аналіз становлення енергетичної галузі. Порівняльний аналіз сучасного стану вітчизняного та міжнародного законодавства в енергетиці. Дати пропозиції та доповнення до діючого законодавства в енергетичній галузі.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Найбільш поширеною в дидактиці є класифікація методів навчання за наступними групами: І група - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; ІІ група - методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності; ІІІ група - методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності; IV група - бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

І підгрупа за джерелом передачі навчальної інформації включає в себе:

· словесні методи - розповідь-пояснення, бесіду, лекцію.

За метою виділяються такі види розповіді: розповідь-вступ, розповідь-повість, розповідь-висновок. Ефективність зазначеного методу залежить головним чином від уміння викладача розповідати, дохідливості та доступності інформації, від поєднання його з іншими методами навчання.

Бесіда відноситься до найдавніших і найпоширеніших методів дидактичної роботи. Її майстерно використовував ще Сократ. Провідною функцією даного метода є мотиваційно-стимулююча. Бесіда - це діалог між викладачем та студентом, який дає можливість за допомогою цілеспрямованих і вміло сформульованих питань спрямувати студентів на активізацію отриманих знань. Учені виділяють індуктивну та дедуктивну бесіду. Саме з допомогою їх викладач активізує діяльність студентів, ставлячи їм запитання для розмірковування, розв'язання проблемної ситуації.

Лекція служить для пояснення важкої та складної теми; її типовими ознаками є тривалість запису плану та рекомендованої літератури, уведення та характеристика нових понять, розкриття та деталізація матеріалу, завершальні висновки викладача, відповіді на запитання.

· наочні методи- ілюстрація, демонстрація.

Ілюстрація - допоміжний метод при словесному методі, її значення полягає в яскравішому викладенні та показі власної думки. Засоби ілюстрації (картинки, таблиці, моделі, малюнки тощо) є нерухомими, вони мають «оживати» в розповіді викладача. Дидактики не рекомендують вивішувати або виставляти засіб ілюстрації заздалегідь (на початку заняття), щоб не привернути до нього увагу студентів, щоб ілюстрація не була достроковою до того моменту, коли для викладача настане час скористатися наочним посібником.

Демонстрація характеризується рухомістю засобу демонстрування: навчальна телепередача або кіно-відеофільм чи його фрагмент.

· практичні методи: досліди, вправи, навчальна праця, практичні роботи, реферати студентів.

Ці методи не несуть нової навчально-пізнавальної інформації, а служать лише для закріплення, формування практичних умінь при застосуванні раніше набутих знань. Більшість студентів активніше сприймають практичні методи, ніж словесні.

ІІ підгрупа (С. Шаповаленко) - за логікою передачі та сприймання навчальної інформації. Ці методи поділяються на індуктивні та дедуктивні.

· Індуктивні методи. Термін «індукція» походить від латинського inductio - зведення, вид узагальнення, який пов'язаний із передбаченням спостережень та експериментів на основі даних досвіду. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

· Дедуктивний метод, як уважають вчені - дидакти, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

ІІІ підгрупа (М. Данилов, Б. Єсипов) - за ступенем самостійного мислення студентів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок. У даному випадку методи поділяються на репродуктивні та точні, проблемно-пошукові:

· проблемно-пошукові методи (М. Скаткін, І. Лернер) визначають порівняно вищий щабель процесу навчання, особливо там, де він організований на вищому рівні. Проблемно-пошукова методика, на відміну від репродуктивної, пояснювально-ілюстративної, має спиратися на самостійну, творчу пізнавальну діяльність студентів. Як відомо, поняття «творчість» - це створення нового, оригінального, суспільно-цінного матеріального або духовного продукту.

Проблемний метод навчання наближений до творчості, він нібито стоїть на межі між репродукцією, розумовим формуванням і творчістю.

IV підгрупа (П. Підкасистий, В. Паламарчук) - за ступенем керівництва навчальною роботою поділяють методи на два види:

· навчальна робота під керівництвом викладача - самостійна робота в аудиторії: складання задач, самостійні письмові роботи з інструктуванням, допомогою викладача, у результаті чого студенти набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності;

· самостійна робота студентів поза контролем викладача - самостійна робота вдома. Мова йде про домашні завдання - усні та письмові. Домашні завдання мають позитивний вплив на розумовий розвиток, виховання та самовиховання студента, сприяють виробленню навичок самостійної пізнавальної діяльності.

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Підсумковий контроль з навчальної дисципліни «Трудове право» проводиться з метою оцінки результатів навчання.

Семестровий контроль проводиться в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою на відповідних курсах певних семестрах.

Нормативна форма підсумкового контролю – залік.

Модульний контроль здійснюється через оцінювання рівня сформованості компетенції, що визначені у даному стандарті.

Підсумковий контроль здійснюється без участі студента на підставі результатів усіх модульних контролів через визначення середньозваженого балу результатів усіх модульних контролів.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Приклад для заліку

Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів.

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ.

2. Указ Президента України «Про Національну програму правової освіти населення» від 18 жовтня 2001 р. № 992/2001.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра»від 13 грудня 2006 р. № 1719.

4. Національний класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 станом на 1 вересня 2012 року (із змінами, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16 серпня 2012 року N 923).

3. Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010 (чинний від 01.01.2012 р.).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. (із змінами і доповненнями від 08.12 2004 р.).

2. Закон України „Про електроенергетику” 16.10.1997 р.

3. Закон України „Про енергозбереження” 01.07.1994 р.

4. Закон України „Про теплопостачання” 02.06.2005 р.

5. Закон України “Про альтернативні джерела енергії” 20.02.2003 р.

6. Закон України “Про альтернативні види палива” 14.01.2000 р. (в редакції 21.05.09 р.).

7. Закон України “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу” 05.04.2005 р.

8. Закон України “Про нафту і газ” 12.07.2001 р.

9. Закон України “Про функціонування паливо-енергетичного комплексу в особливий період” 02.11.2006 р.

10. Закон України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливо-енергетичного комплексу” 23.06.2005 р.

11. Закон України “Про засади функціонування ринку електричної енергії України” 24.10.2013 р.

12. Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу” 08.07.2010 р.

13. Указ Президента України „Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України” № 382 від 06.04.2011 р.

14.Указ Президента України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” № 694 від 27.08.2014 р.

15. Указ Президента України „Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” № 715 від 10.09.2014 р.

16. Указ Президента України „Про Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження України” № 462 від 013.04.2011 р.

17. Указ Президента України „Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України” № 403 від 06.04.2011 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України „Про державну експертизу з енергозбереження” № 1094 від 15.07.1998 р.

19. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання Державної інспекції з енергозбереження” № 1039 від 29.06.2000 р.

20. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання Національного агенства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів” № 412 від 03.04.2006 р.

21.Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці” № 189 від 15.02.1999 р.

22. Постанова Кабінету Міністрів України„Про посилення контролю за режимами споживання електричної та теплової енергії”№ 929 від 07.08.1996 р.

23.Постанова Кабінету Міністрів України„Про затвердження Порядку застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику” № 1139 від 19.07.2000 р.

24.Постанова Кабінету Міністрів України„Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів (суб’єкта) господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання”№ 1312 від 21.07.1999 р.

25.Постанова Кабінету Міністрів України„Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі” № 441 від 24.03.1999 р.

26.Постанова Кабінету Міністрів України„Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення”№ 1357 від 26.07.1999 р.

27. Постанова Кабінету Міністрів України„Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005 р.

28. Постанова Кабінету Міністрів України „Про схвалення Концепції функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України” № 1789 від 16.11.2002 р.

29. Розпорядження Кабінету Міністрів України„Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року” № 1071-р вiд 24.07.2013 р.

30. Розпорядження Кабінету Міністрів України„Про схвалення Концепції розвитку, модернізації і переоснащення газотранспортної системи України на 2009-2015 роки” № 1417-р вiд 21.10.2009 р.

31. Розпорядження Кабінету Міністрів України„Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки” № 1446-р вiд 19.11.2008 р.

32. Розпорядження Кабінету Міністрів України„Про схвалення Концепції створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року”№ 1498-р вiд 08.12.2009 р.

33. Наказ Мінфіна „Про визначення пріоритетних напрямів енергозбереження”№ 631 від 04.07.2006 р.

34.Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом”№ 15/1 від 13.06.1996 р.

35. Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами”№ 152 від 11.10.1996 р.

36. Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг „Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами”№ 15 від 13.06.1996 р.

37. Вершинин А.П. Энергетическое право. Учебно-практический курс. СПб.: Изд. дом СПбГУ, 2007, 243 с.

38. Городов О.А. Введение в энергетическое право: учебное пособие. – Москва: Проспект, 2012. – 224 с.

39. Енергетичне законодавство. Основні законодавчі акти. Ч І. Правове регулювання електроенергетики України /Упоряд.: Р.С. Кірін, С.В. Кострюков, А.Я. Рибалко. – Д. Національний гірничий університет, 2009 –- 123 с.

40. Енергетичне законодавство. Основні законодавчі акти /Упоряд. С.В. Кострюков. – Д. Національний гірничий університет, 2013 – Ч І - 82 с.

41. Зеркалов Д.В. Правова основа енергозбереження: Довідник. – К.: Дакор. 2008. – 480 с.

42. Навчально-методичний комплекс дисципліни “Енергетичне право” /Упоряд. С.В. Кострюков. – Д. Національний гірничий університет, 2012 – 82 с.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

www.rada.gov.ua

www.kmu.gov.ua

www.bank.gov.ua

www.president.gov.ua

www.court.gov.ua

3. КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ “ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПРАВО”