Про застосування гарантій у зв'язку з Договором про

нерозповсюдження ядерної зброї (вiд 21.09.1995 р.)

Угоду ратифіковано Законом N 737/97-ВР від 17.12.97 р.

ТЕМА 6. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Поняття енергозбереження

В екологічній науці згідно закону зниження енергетичної ефективності природокористування протягом часу при отриманні корисної продукції із природних систем на її одиницю витрачається все більша кількість енергії.

Під енергоефективністю розуміється характеристика енергетичних особливостей обладнання, яка характеризує використання енергії.

Зрозуміло, що чим менше кількості енергії необхідно для забезпечення якісної роботи того чи іншого обладнання, тим вище ступінь його енергоефективності.

Так вже побудована економіка,що підвищення цін на паливо буде постійно. Необхідна стратегія енергозбереження.

Енергозбереження –діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачення первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергозберігаюча політика – адміністративно-правове і фінансово-економічне регулювання процесів видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливо-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання та витрачання.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України “Про визначення Пріоритетних напрямів енергозбереження” N 631 від 4 липня 2006 року визначені пріоритетні напрями енергозбереження:

1. Збільшення частки альтернативних видів палива у структурі енергоспоживання:

1.1. Будівництво об'єктів з виробництва альтернативних видів енергоресурсів на основі біологічної сировини (насіння рапсу, відходів деревообробки, органічних спиртів та їм подібних, відходів птахофабрик, тваринницьких та фермерських господарств тощо);

1.2. Впровадження автономних геліо та вітроенергоустановок;

1.3. Реконструкція та перепрофілювання діючих олійних, цукрових, спиртових та інших підприємств агропромислового комплексу на виробництво біопалива з рослинної сировини та іншого альтернативного палива з відходів сільськогосподарського та промислового виробництв.

2. Впровадження ресурсозберігаючих технологій та підвищення енергоефективності:

2.1. Впровадження технологій, що дають можливість зменшити споживання природного газу та інших традиційних видів енергоносіїв щонайменше на 10 відсотків, у першу чергу в енергоємному виробництві;

2.2. Реконструкція і модернізація діючого енергообладнання (у тому числі шляхом заміни) з метою підвищення його коефіцієнта корисної дії;

2.3. Встановлення приладів обліку та засобів регулювання споживання енергоресурсів;

2.4. Упровадження установок комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерація);

2.5. Зменшення енергоємності опалювальних печей та котлів;

2.6. Встановлення котелень та теплогенеруючого обладнання, що працюють на відходах сільськогосподарського виробництва та інших альтернативних видах палива;

2.7. Проведення тепломодернізації будівель;

2.8. Заміна трубопроводів систем теплопостачання на попередньо ізольовані.

Основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:

а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;

б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління;

в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів;

г) наукове обгрунтування стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання паливно-енергетичних ресурсів, необхідність дотримання енергетичних стандартів та нормативів при використанні палива та енергії;

д) створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій;

е) обов'язковість державної експертизи з енергозбереження;

є) популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;

ж) поєднання методів економічного стимулювання та фінансової відповідальності з метою раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

з) встановлення плати за прямі втрати і нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

и) вирішення проблем енергозбереження у поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а також на основі широкого міждержавного співробітництва;

і) стимулювання раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (когенерації);

ї) поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та регулювання споживання паливно-енергетичних ресурсів;

й) обов'язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних ресурсів за показаннями приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів у разі їх наявності;

к) запровадження системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення.

Управління у сфері енергозбереження спрямоване на забезпечення потреб народного господарства та населення України в паливі, тепловій та електричній енергії на основі раціонального використання енергоресурсів, скорочення всіх видів втрат паливно-енергетичних ресурсів, здійснення функцій державної експертизи з енергозбереження, контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в сфері енергозбереження здійснює Кабінет Міністрів України та уповноважений ним орган.

Державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком встановленим Кабінетом Міністрів України.

Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.

Державному контролю також підлягає правильність та ефективність використання цільових коштів, виділених з фонду енергозбереження для життя заходів щодо раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Повноваження, порядок атестації посадових осіб, які здійснюють державний контроль у сфері енергозбереження, зразки їх посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України. Посадові особи, які здійснюють контроль у сфері енергозбереження, несуть відповідальність за перевищення повноважень та неправомірність своїх дій відповідно до закону.

Порядок здійснення державного контролю у сфері енергозбереження визначається Законом та чинним законодавством України.

Замість завдань енергозабезпечення кількісного розвитку, яким економіка України слідувала впродовж десятиріч, енергетика повинна перейти на енергозабезпечення сталого розвитку економіки, на що орієнтовані сьогодні розвинуті країни світу. Альтернативи цьому шляху немає.

Забезпечення економіки і соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв (електричною та тепловою енергією, моторними і котельно-пічними видами палива), і сировинними ресурсами для потреб хімії, нафто- та вуглехімії, металургійної промисловості (коксівним вугіллям, продуктами нафто- та газопереробки) покладається на ПЕК України.

Узагальнюваними показниками ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни є питомі витрати первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту країни (енергоємність ВВП).

Сьогодні енергоємність ВВП України становить 0,98 кг нафтового еквівалента на 1 S CША, тоді як в Японії – 0,2; Франції, Німеччинні – 0,25; Євросоюзі – 0,27; у світі всередньому – 0,31.

Енергоємність ВВП України у 2,6 рази перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу. Причиною високої енергоємності є надмірне споживання в галузях економіки енергетичних ресурсів на виробництво одиниці продукції, що зумовлює відповідне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком істотного технологічного відставання у більшості галузей економіки і житлово-комунальній сфері, незадовільної галузевої структури національної економіки і, зокрема, імпортно-експортних операцій та впливу “тіньового” сектора економіки.