Тема І. ВСТУП В ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПРАВО

Завдання даного курса – дати студентам поглиблені знання про особливості правового регулювання підприємницької діяльності в енергетичній сфері. Для цього необхідно розкрити зміст основних нормативно-правових актів, які складають правову основу забезпечення належного розвитку і функціонування паливно-енергетичного коиплексу (далі в тексті – ПЕК) держави і енергетики вцілому.

В результаті вивчення даного курсу студенти повинні отриматисистему наукових і практичних знань і навичок в сфері правового забезпечення енергетичного бізнесу, зрозуміти юридичну складову основних категорій енергетичного права, таких як енергія, енергетика, енергозбереження та інші.

Поняття енергії

У більшості людей поняття “енергія” пов’язано в першу чергу зі світлом та теплом – електричною і тепловою енергією, можливо, механічною енергією, бо багато з нас їздять на автомобілях; згадають ядерну та хімічну, обов’язково, сонячну енергію і енергію вітра.

Сучасна цивілізована людина сприймає енергію як само собою розуміюче. По нашому менталітету – так воно і повинно бути – тепло в оселях, “світ у віконцях”, газова чи електрична плита на кухні, працює лифт, бензин у баку, працює персональний комп’ютер, електронна пошта, дивовижні досягнення Інтернет, метро, лікарні, банки, биржі – все це далеко не повний перелік того, існування чого неможливо без енергії.

Наша залежність від енергії багатогранна і усюди проникаюча. Енергія проникає у всі сфери, образно кажучи, енергією пропитане все наше життя. Вживання енергії є обов’язковою умовою існування людства. Як підкреслює лауреат Нобелевської премії, академік АН СРСР П.Л. Капица: “Майбутнє людства залежить від того, як воно буде забезпечувати себе енергією”.

Але, щож таке “енергія”? Це на перший погляд всім нам давно і добре відомо, тому як ми часто, іноді не звертаючи на це увагу, у повсякденному житті та у наукових дослідженнях вживаємо слово “енергія”. Чи завжди ми віддаємо собі звіт у тому, що воно означає? І головне – звідки береться. Звичайний середнєстатистичний громадянин наврядчи замислюється о таких поняттях, як “запаси енергоресурсів” та “збереження енергії”.

В науковому світі прийнято вважати, що у науковий обіг це поняття було введено Аристотелем. Великий давньогрецький філософ вважав, “що життя є діяльність (energeia); діяльність, активність є життя. Призначення людини – в розумній діяльності, сообразній з доброчинністю”.

Давньокитайська філософія вважала енергію “ці”, яка поруч людської істоти переходе в його прану, фундаментальною субстанцією, яка лежить в основі будівлі Всесвіту. Енергетична оболочка фізичного тіла має назву аура.

У ХУІІІ сторіччі М.В. Ломоносовим був відкрит фундаментальний закон збереження енергії. У середині ХІХ сторічча було дане суворе “формулювання” цього закону, відповідно якому енергія у природі не виникає з нічого і не зникає; вона може тільки перетворюватися з однієї форми в іншу. На підставі існування закона збереження енергії поняття “енергія” пов’язує воєдино усі явища природи.

Як фундаментальне природньо-наукове поняття “енергія” означає кількісну міру руху матерії, або інакше – можливість виконувати роботу.

На думку російського вченого В.В. Бушуєва “енергія” (грец. еnergeia – дію, здійснюю (на справі) – термін давньогрецької філософії, який означає:

1) дію, здійснення;

2) дійсність.

Сказане означає, що термін “енергія” використовується і вживається не тільки в природніх науках, але має і більш загальне філософське значення. “Енергія” є всяка дія, здійснення, в противагу потенції (potentia) як можливості, а енергетика по великому рахунку – система, яка реалізує потенціал, що має, перетворюючи його в енергію, в дії, які направлені на досягнення бажаного результату. “Тому всяка розумна діяльність людини є енергетичне перетворення природнього потенціалу в блага цивілізації”.

І, нарешті, згідно зі ст. 1. ЗУ “Про електроенергетику,” енергія – це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Отже, повернемось до енергії як можливості виконувати роботу; її видам і формам; її джерелам, її використанню і застосуванню та існуючому і в перспективі можливому правовому регулюванні енергетичних відносин.

Енергія, як предмет правового регулювання характеризується унікальними особливостями і ознаками, які відрізняють її від інших предметів і явищ матеріального світу. Ці особливості в більшості надають можливість визначати необхідність самостійного регулювання енергетичних відносин, включаючи весь комплекс проблем, що пов’язані з переходом енергії природних ресурсів в блага людства.

Енергія, як можливість виконувати роботу, як свойство матерії знаходиться (існує, реалізується) в певних формах. Головними з них для нас є: електрична, механічна, хімічна, теплова, ядерна енергія.

Кожна із форм енергії володіє своїми властивостями, які відрізняються. Вони накладають певні особливості у правовому регулюванні її використання (вимоги техніки безпеки, зміст енергетичного господарства, порядок і спосіб доставки (передачі) енергії, визначення її якості та інш.).

Унікальною властивостью енергії є її можливість перетворення з однієї форми в іншу, що також потребує відповідних правових особливостей в регулюванні енергетичних відносин.

Джерела енергії. Поняття та види

Енергія береться з природних ресурсів, тобто з речовини. Між енергією і речовиною існує взаємозв’язок. Цей взаємозв’язок уявляє собою спосіб видобутку користі з потенційної енергії речовини, метод отримання з речовини роботи, яку ми зможемо використовувати. Перебудова речовини в енергію відбувається в процесі паливних циклів. Природні ресурси розвідуються, видобуваються, транспортуються, переробляються, а потім використовуються. Така модель може застосовуватися до нафти, природного газу, вугілля, ядерного палива та деяких інших ресурсів.

На різних етапах розвитку людства роль і значення, відсоток використання окремих джерел енергії (енергоносіїв) змінювався. Ланцюжок енергоносіїв, якими користується людство, в історичному плані виглядає наступним чином: деревина, вугілля, нафта, газ, атомна енергія плюс альтернативні, відновлювальні джерела енергії: вітрова, сонячна, геотермальна, океанська термальна, енергія приливів і відливів, енергія біомаси, синтетичне паливо і деякі інші. Унікальною є гідроенергетика: енергетика великих і малих річок.

Основні види енергоресурсів

1. Природні енергоресурси, які включають в себе енергоресурси надр, енергію сонця, вітра, енергію потоків та інші.

2. Похідні енергоресурси, які уявляють собою добуті корисні копалини та продукти їх переробки, електричну і теплову енергію.

3. Енергозбереження, як свого роду “факультативний” енергетичний ресурс.

Кожен рік в світі збільшується споживання електроенергії і одночасно збільшується кількість шкідливих викидів, що приводе до екологічних проблем, але при цьому зменшуються і паливно-енергетичні ресурси. А в Україні, доречі, за 10 місяців 2009 р. споживання електроенергії зменьшилось на 13 % - до 139 млрд. кВт годин, приблизно до рівня 2000 р. (“Діло”).

Паливно-енергетичні ресурси –сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Головним джерелом енергії, покищо, залишаються невідновлювані викопні види органічного палива. Розглянемо їх більш детально.

Нафта – це багатоцільове (універсальне) джерело енергії, тому що нафта є частиною практично усіх кінцевих енергетичних продуктів. Як вважає Ергін Деніел, американський вчений: “Увесь світ нафти поділяється на три частини. “Апстрім” – включає розвідування і видобуток. “Мідстрім” – танкери і трубопроводи, які доставляють сиру нафту на нафтопереробні комплекси. “Даунстрім” – включає переробку, маркетинг і дистрибуцію – практично до АЗС і господарського магазина.

Особливість статуса (ролі) нафти заключається в тому, що нафта надала нам можливість пересування; все: машини, повітряні судна, морські та річкові судна, кораблі дякуючі нафті представляють те, що ми сьогодні бачимо. Крім того, нафтопродукти використовуються для виділення тепла (обогрів приміщень), а також у якості палива для генерації (виробництва) електроенергії.

Природний газ перетворився з небажаного продукта, що супроводжує нафту в основне джерело задоволення потреб в енергії. Широкому расповсюдженню природного газу за великим рахунком допомогло створення магістральних трубопроводів і здійснення межконтинентальних перевезень газа у зжиженому стані через океан, тому що це дозволило використовувати газ за сотні міль від району його видобутку.

Позитивним аспектом використання природного газу є його екологічна чистота (безпека) в порівнянні з іншими джерелами енергії. Під час горіння газ виділяє мінімум шкідливих речовин. Це пояснює його найбільшу привабливість для мети використання у промисловості в порівнянні з іншими викопними джерелами. Як пікреслюють фахівці, у ХХІ ст. газ повинен зайняти провідну роль у ЖКГ, виробничих секторах і у виробництві електроенергії. Наприклад, у США 95 % електростанцій працюють на газі, і, по самим консервативним оцінкам, попит на нього у США в найближчі 15-20 років подвоїться. Прорив у цьому напрямку потребує політичної волі, створення флоту спеціалізованих великоовантажних газовозів, будівництво підприємств по зжиженню газа і нової портової інфраструктури. Не дивлячись на складності, справа цього варта. Взаємні матеріальні зобов’язання заставляють країни бути акуратніше і на політичних обертах.

Вугілля – третій вид викопних джерел, основне джерело енергії початок – середина ХХ ст. Немає сумнівів, що дійсно, вугільна енергетика створила основи сьогодні існуючого міцного промислового потенціалу України. По кількості видобутку вугілля лідирують США, Китай, Росія, ЮАР, Індонезія і Австралія. Широке розповсюдження вугілля не допомогло йому утримати світове лідерство, і в останні десятиліття вугілля втратило свою головну роль. Якщо на початку ХХ ст. вугілля використовувалось на залізничному, морському транспорті, для опалення житлових і промислових районів, то сьогодні, в основному, використовується для генерації електроенергії (енергетичне вугілля) і в промисловості (переважно металургійній – коксуюче вугілля). Головним недоліком вугілля є його шкідливість для навколишнього середовища. При згоранні вугілля в атмосферу виділяється дуже багато шкідливих речовин. Звідки головне – технологічний захват продуктів горіння вугілля. Да і використання вугілля в якості палива дуже неекономічно, тому що кількість вугілля, яке необхідно для його використання у якості палива, набагато вище, чим при використанні інших джерел енергії. Але роль і значення вугілля в паливо-енергетичних балансах окремих держав дуже суттєві. Наприклад, у Китаї – 78 % електроенергії виробляється за допомогою вугілля, у Польші – більше 90 %, в ЮАР – 92,4 %, а в усьому світі більше 30 % електроенергії виробляється на вугіллі.

Наступним, четвертим, енергетичним ресурсом є атомна енергія. Мова іде, зрозуміло, про мирне використання атома і виробництво великої кількості енергії. Матеріалом атомной енергії є окись урану, яка видобувається у США, Росії, Зимбабве, Північній Африці, Австралії і Канаді. Після видобутку оксида урану він перетворюється в атомне паливо для приведення в дію ядерного реактора.

П’ятим джерелом енергії є гідроенергія, яка виробляється водою, що падає і використовується для генерації електроенергії. Гідроелектростанції створені як на великих, так і на малих річках. В Бразилії і Скандинавських країнах, особливо у Норвегії, виходячи із великої кількості гідроресурсів, завдяки природним умовам, велика частина вживаємої енергії виробляється гідроелектростанціями. Цей вид енергоресурсів використовується і в Росії, особливо на Волзі, у Східному Сибіру; в Америці для видобутку електрики на Північному Заході та в долині річки Тенесі. 21 % виробляємої в світі електроенергії приходиться на джерела, що поновлюються і велика частина з цієї кількості – на гідроенергетику.

Перспективними вважаються альтернативні джерела енергії. Але, не дивлячись на амбіційні прогнози 70-х років минулого століття, наприклад, у США тільки декілька відсотків споживаємої енергії за 2010 р. прийшлося на енергію, яка виділяється із альтернативних джерел. Із всіх альтернативних джерел енергії, які сьогодні широко обговорюються, найбільшою популярністю користується зжиг деревини (в широкому плані – біомаса) особливо у Фінляндії, США. Сонячна, ветрова, геотермічна (Ісландія, Камчатка в Росії) і енергія сінтеза мають достатній потенціал для того, щоб забезпечити значну частину всієї споживаємої енергії. В перспективі економічні, політичні, екологічні, технічні і технологічні фактори мають можливість вивести альтернативні джерела на перший план.

Як ми бачимо з наведеної таблиці 1, Україна відноситься до енергодефіцитних країн (задовольняє свої потреби в енергетичних ресурсах за рахунок власного виробництва менше ніж на 50 %), а отже змушена вдаватися до їх імпорту. Енергетична залежність України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно-первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 роках становила 60,7 %, країн ЄС - 51 %. Подібною або близькою до української є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як Німеччина - 61,4 %, Франція - 50 %, Австрія - 64,7 %. Багато країн світу мають значно нижчі показники забезпечення власними первинними ПЕР, зокрема Японія використовує їх близько 7 %, Італія - близько 18 %.

Таблиця 1. Забезпечення України ПЕР.

Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським і має тенденцію до зменшення (з 60,7 % у 2004 році до 54,8 % у 2005 році), але він характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива.

У структурі споживання первинної енергії в Україні за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ - 41 % (39 % у 2005 році), тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21 %; обсяг споживання нафти в Україні становить 19 %, вугілля - 19 %, урану - 17 %, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел - 4 %.

Таблиця 2. Структура споживання первинної енергії в Україні, країнах ЄС-15, США та у світі в цілому

Енергетика

Згідно методологічним підходам науковців енергетику розглядають як загальну систему життєдіяльності у просторі екоса (від грец. – oikos – дім, житло, місце перебування), який включає людину і все середовище де він знаходиться: природу, соціум і ноосферу. Вся тріада “Енергетика – Екологія – Економіка” повинна розглядатися в нерозривному взаємному зв’язку при виборі стратегії сталого розвитку системи: “Природа – Суспільство – Людина”. Тільки з таких загальних системних позицій, з позиції екоса, є можливість правильно зрозуміти і оцінити роль енергетики в світі в цілому і окремо в Україні.

При цьому важливо провести комплексний аналіз взаємозв’язку енергетики з економікою, як системою господарювання; з екологією, як системою гармонізації відносин Людини і Середовища. Комплексний підхід цікавий і корисний для всіх, і він заключається в розгляданні професіоналами-енергетиками, спеціалістами у галузі надрокористування і гірничої справи, економістами, екологами, політологами, соціологами, юристами.

Енергетика – основна система, яка перетворює природні ресурси в необхідні соціуму і індивіду блага цивілізації, головне з яких – енергетичні послуги (у вигляді світла, тепла, роботи машин і механізмів – комп’ютер, Інтернет та інш.). В той же час енергетика – один із головних джерел шкідливого впливу на навколищнє середовищє і людину. Вона впливає на атмосферу (вживання кисеню, виброс газів, вологких і твердих частин), гідросферу (вживання води, створення штучних водосховищ, зброси вод брудних і вод, що підогріли, жидкіх відходів), біосферу (виброси токсичних речовин) і на літосферу (вживання видобуваємого палива, зміна ландшафту).

В теорії і на практиці енергетику розглядають як найменше в двох аспектах: по-перше, як сам природний потенціал; по-друге, як ридина для перетворення природного потенціала в споживчий продукт.

Складне питання - енергетична безпека. Це не тільки опалення приміщень, це і якість життя, це і питання розвитку бізнеса, це і нові технології, все, що нас оточує – це енергетика.

Згідно ст. 1. ЗУ “Про електроенергетику” енергетична безпека - стан електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища.

Фундаментальне визначення енергетики – галузь народного господаства, яка охоплює енергетичні ресурси, виробляє, перетворює, передає і використовує різні види енергії.

Забезпечення економіки і соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв покладається на паливо-енергетичний комплекс України (далі - ПЕК).

ПЕК України (енергетика) – галузь (сектор) економіки, до якої входять суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв) – палива, електричної і теплової енергії, крім суб’єктів, основна діяльність яких спрямована на задоволення потреб населення та господарського комплексу у послугах централізованого опалення та постачання гарячої води.

ПЕК об’єднує понад 500 підпиємств і організацій різних форм власності:

ТЕС – 14

ТЕЦ загального користування – 27

ТЕЦ промислових – 243

АЕС – 4

ГЕС великих – 8

НПЗ – 6

Шахт ~ 180

Газопроводи ~ 36000 км

Нафтопроводи магістральні ~ 4000 км