Правовий режим надзвичайного стану.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом.

Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій (надалі – „НЕС”) регулюється Законами України:

- „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року;

- „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року;

- „Про цивільну оборону України” від 3 лютого 1993 року;

- „Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року;

- „Про аварійно-рятувальні служби” від 14 грудня 1999 року;

- „Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року;

- „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 року;

- „Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 року;

- „Про страховий фонд документації України” від 22 березня 2001 року;

- „Про правові засади цивільного захисту” від 24 червня 2004 року тощо.

Поняття НЕС визначається ст. 65 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року і ст. 1 Закону „Про зону надзвичайної екологічної ситуації”. Аналіз зазначених визначень, а також визначення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, поданого у ст. 1 Закону „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, дає підстави сформулювати таке визначення НЕС: це порушення нормальних умов життя і діяльності людей, за якого на окремій місцевості сталися негативні зміни у довкіллі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни у довкіллі являють собою втрату, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших чинників, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Вітчизняна правова система виробила просторово-зональну засаду управління надзвичайними екологічними ситуаціями, яка полягає у тому, що заходи з подолання наслідків надзвичайних екологічних ситуацій об’єднуються у цілісну систему, яка будується за територіальною ознакою, тобто має територіальну прив’язку. Правова сторона цієї засади виявляється у законодавчій регламентації різних видів правових режимів екологічно уражених територій:

а) правовий режим зони екологічного лиха – регулюється Законами України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 року і „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року;

б) правовий режим території, на якій оголошено надзвичайний стан – регулюється Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року;

в) правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації – регулюється Законом України „Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 року;

г) правовий режим території карантину – поділяється на санітарний карантин, ветеринарний карантин і карантин рослин;

ґ) правовий режим консервації земель – регулюється ЗК України від 25 жовтня 2001 року.

Правовий режим надзвичайного стану визначається Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року. Специфікою правового режиму надзвичайного стану є те, що відповідно до ст. 64 Конституції, в умовах надзвичайного стану допускається обмеження прав і свобод людини, гарантованих Конституцією. Зокрема, в умовах надзвичайного стану можливим є застосування реквізиції майна.

Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово впроваджуватися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях впроваджується Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом 2-х днів з моменту звернення Президента України.

Надзвичайний стан в Україні може бути впроваджений на строк не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях. Указом Президента України надзвичайний стан може бути продовжений на строк не більше 30 діб з затвердженням указу Верховною Радою України. Президент України своїм указом може достроково скасувати надзвичайний стан. Нормативно-правові акти на території надзвичайного стану діють у частині, що не суперечить правовому режиму надзвичайного стану.

Правовий режим надзвичайного стану може передбачати такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5) заборона страйків.

Додаткові заходи, що можуть застосовуватися в умовах надзвичайної екологічної ситуації:

1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

4) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних та протиепідемічних заходів;

5) запровадження особливого порядку розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності;

6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайної екологічної ситуації з обов'язковою компенсацією понесених втрат;

7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

8) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб.

Надзвичайний стан у зв’язку з надзвичайною екологічною ситуацією впроваджувався в Україні лише один раз: згідно з Указом Президента України „Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим” від 3 грудня 2005 року, затвердженим Законом України від 6 грудня 2005 року. Впровадження надзвичайного стану було обумовлене масовим захворюванням птахів на курячий грип.

Завдання для самостійної роботи:

1. Класифікаційні ознаки надзвичайних екологічних ситуацій: розкрити на підставі аналізу чинного законодавства для визначення поняття надзвичайної екологічної ситуації.

2. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надзвичайні екологічні ситуації: визначити поняття, склади правопорушень, санкції, нормативне регулювання.

3. Правове регулювання державного контролю за дотриманням законодавства про надзвичайні екологічні ситуації: визначити поняття, суб’єкти, порядок контролю з посиланням на відповідні нормативно-правові акти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІV. МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО