Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Операції за участю продавця в сфері зовнішньоекономічних відносин

 

До операцій, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем, належать:

• комерційна компенсація;

• зустрічні закупівлі;

• авансові закупівлі;

• угоди типу «світч»;

• угоди типу «офсет»;

• рамкові угоди;

• угоди позитивної зустрічної торгівлі;

• угоди щодо зворотного експорту;

• програми погоджування імпорту й експорту;

• обов'язки, що передбачають участь інвестора в експорті товарів країни-імпортера.

У здійсненні операцій цього виду використовуються гроші як міра вартості і як засіб платежу. Розрахунок між партнерами здійснюється в грошовій формі за цінами, що можуть змінюватися зі зміною ринкової ситуації. Продавець самостійно реалізує товари для одержання виторгу за свої постачання.

Комерційна компенсація передбачає взаємне постачання товарів рівної вартості. При такій операції кожен партнер разом з тим виступає в ролі продавця і покупця і виставляє рахунок за свої постачання в грошовій формі. Умови початкового і зустрічного постачань визначаються в одному контракті. У ньому ж може бути передбачене взаємне задоволення інтересів партнерів у будь-якій формі, наприклад, часткова оплата початкового постачання чи інше.

Зустрічні закупівлі є найбільш розповсюдженою формою зустрічної торгівлі, за якою фірма, що приймає товар, розраховується постачаннями товарів безвідносно до імпортованої продукції, чи технології оснащення. При цьому підписуються два контракти, у яких фіксуються сума і термін постачання, і можуть не вказуватися конкретні товари, що закуповуються за зустрічними зобов'язаннями. Платежі за початкове і зустрічні постачання виконуються незалежно один від одного.



При авансових закупівлях сторона, зацікавлена в продажі своїх товарів партнеру, спочатку закуповує в нього якісь товари, після чого постачає на цю суму свої товари. Набір товарів може бути довільний.

Змістом операції типу «світч» є передача експортером своїх зобов'язань щодо зустрічної торгівлі третій стороні. Такі операції застосовуються в поєднанні з іншими операціями зустрічної торгівлі (крім бартерної).

У розглянутих вище комерційних операціях немає жодного виробничого чи технологічного зв'язку між товарами. До продажу чи обміну надходять готові товари.

Угоди «оффсет» застосовуються переважно в сфері міждержавних постачань, у тому числі військової техніки та спецмайна. В таких угодах країна, що закуповує майно за кордоном, висуває зустрічні вимоги компенсаційного характеру до експортера, включаючи вимоги налагодити спільне виробництво закупленої техніки в країні-імпортері, здійснити зустрічні закупівлі товарів, передати технологію виробництва виробів, вимоги про обов'язкове залучення фірм країни-імпортера як субпідрядників у будівництві об'єктів, вимоги про залучення закордонних інвестицій, зв'язаних з передачею технологічного й управлінського «ноу-хау».

Угоди «оффсет» поділяються на прямі і непрямі. Прямий «офсет» пов'язаний безпосередньо з відшкодуванням витрат на придбання експортних товарів країни-постачальника зустрічними постачаннями країни-імпортера. Непрямий «оффсет» передбачає відшкодування частини вартості поставлених виробів зустрічними постачаннями товарів, не зв'язаних з обороною. Іноді в таких угодах компанія-експортер наймає субпідрядників фірм імпортера чи використовує компоненти і сировину виробництва місцевих фірм, що в іншому випадку завозилися б через кордон. Наприклад, великий західний консорціум у своїй комерційній пропозиції на електрифікацію залізниць у Новій Зеландії передбачає виробництво частини компонентів і вузлів, а також розробку дизайну, інжинірингові та будівельні послуги з залученням новозеландських фірм, що виявилося вирішальною умовою при ухваленні позитивного рішення тендерним комітетом.

У випадку рамкових угод західна фірма встановлює на договірній основі офіційний, довгостроковий механізм кредитування своїх постачань у країну-імпортера. Експорт західної фірми, що здійснюється в рамках угоди, обумовлює виникнення зустрічних обов'язків з боку фірм країни-імпортера. Як варіант, експортний виторг західної фірми може зараховуватися на спеціальний умовний рахунок банку країни-імпортера й бути джерелом платежу різним постачальникам зустрічних товарів з цієї країни. Західна фірма, таким чином, сприяє розвитку експорту приймаючої країни й одержує, відповідно до існуючої практикою, винагороду в розмірі від 3 до 10% суми експорту. Специфіка рамкових угод у тому, що зазначений механізм діє не для окремої, разової угоди, а на постійно діючій довгостроковій основі.

Угоди позитивної зустрічної торгівлі належать до категорії нечисленних угод, якщо західна фірма більш зацікавлена в зустрічних постачаннях товарів, ніж її контрагент. У цих угодах приватні фірми віддають перевагу одержанню платежу за поставлений товар не готівковою валютою, а зустрічними постачаннями конкретної продукції.

Угоди щодо розробки закордонних ресурсів з метою їх подальшого імпорту є окремим видом позитивної зустрічної торгівлі й спрямовані на довгострокові імпортні постачання стратегічної мінеральної сировини й інших ресурсів. Відмінність цього виду угод від угод позитивної зустрічної торгівлі полягає в мотивації західного партнера, що у даному випадку більш зацікавлений не в реалізації власного оснащення, а в зустрічних довгострокових постачаннях сировини. За оцінкою американських експертів, у середині 30-х років ФРН, Японія, Франція ввозили в рамках таких угод близько 79 млн. т. стратегічної мінеральної сировини, включаючи залізну, нікелеву, марганцеву руду, боксити, алюміній, хром, вольфрам та інші товари.

Угоди щодо зворотного експорту використовуються для репатріації прибутку із країн з діючими обмеженнями на перевід валюти за кордон. У ряді випадків західна фірма-експортер опиняється перед дилемою: продовжити дебіторську заборгованість іноземного покупця із країни з валютними обмеженнями чи одержати компенсацію в місцевій валюті країни-імпортера. Одним з варіантів виходу з такого положення є закупівля за місцеву валюту визначеного товару в країни-імпортера й реалізація цього товару за кордоном у ВКВ. Успіх таких угод залежить від того, наскільки твердим є експортний контроль у країні-імпортері.

Програми погоджування імпорту й експорту передбачають застосування преференційного режиму при видачі ввізної ліцензії тим закордонним фірмам, що уклали чи сприяли укладанню експортних угод для національних фірм держави-імпортера. Такі програми характерні для країн, що розвиваються, з великою сумою зовнішнього боргу, де діють програми ліцензування імпорту, у рамках яких дозволено до ввозу тільки обмежене коло необхідних товарів. Виняток складають лише ті фірми, що уклали експортний контракт на еквівалентну суму.

Оскільки за такими програмами відповідальність за зустрічний експорт покладається не на закордонного постачальника, а на місцеву імпортну фірму, остання, як правило, перекладає цю проблему на західного партнера. В остаточному результаті перед західною фірмою постає дилема: здійснити угоду по зустрічній торгівлі чи відхилити угоду.

Обов'язки, що передбачають участь інвестора в експорті товарів країни-імпортера, полягають у тому, що уряд приймаючої країни дає дозвіл на закордонні інвестиції лише за умови зобов'язання фірми-інвестора сприяти активізації її експорту. Це, насамперед, зобов'язання фірми експортувати установлений відсоток продукції, що виробляють на об'єкті інвестування, забезпечити зайнятість місцевого персоналу, використовувати визначену частину місцевих компонентів і вузлів і передати технологічне й управлінське «ноу-хау» місцевому персоналу.

Відмінність такого виду угод від власне зустрічної торгівлі полягає в тому, що тут метою західних фірм є не продаж оснащення, а здійснення прямих закордонних капіталовкладень. Нині, за оцінками західних економістів, майже 40 країн світу, у тому числі й деякі промислово розвину країни (наприклад, Канада) використовують подібні обмеження.

Отже, різновиди товарообмінних угод і форм зустрічної торгівлі різноманітні. Уміле використання цих форм виробниками - учасниками ЗЕД може стати основою їх успішної діяльності на зовнішньому ринку.

 






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2022 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.