Операції з торгівлі ліцензіями на винаходи і ноу-хау Винахід - технічне рішення, представлене у документарній формі, а також у вигляді корисної моделі чи промислового зразка, якому притаманна істотна новизна і явна виробнича чи інша корисність. Винахід може належати фізичній особі чи організації, які мають право використовувати його для своєї користі та запатентувати в державних органах для захисту від несанкціонованого використання іншими людьми.
Ноу-хау являє собою оригінальне пристосування (корисну модель), технологічний процес, технічні чи комерційні знання, яким не притаманна істотна новизна. Вони містять корисну інформацію, але не настільки нову й очевидну, щоб підлягати патентному захисту. Право їх використання може бути передано продажем відповідних ліцензій.
Ліцензія - оформлений письмовим договором дозвіл однієї особи (ліцензіара) на передачу приналежних прав на використання винаходу чи ноу-хау іншій особі (ліцензіатові).
У міжнародній практиці торгівлі розрізняють два види ліцензій: чисті й супутні. Чисті ліцензії є договорами, основним змістом яких є передача прав на предмет винаходу чи ноу-хау. Супутні ліцензії включаються в загальні договори на постачання продукції і при цьому окремі ліцензійні угоди не підписуються.
Розрізняють два види ліцензійних договорів: договір на виняткову й невиняткову ліцензії. Вони відрізняються тим, що в першому випадку ліцензіар позбавляється права продавати ліцензію на ту ж власність іншим людям, а в другому - договір не обмежує прав продавця на продаж аналогічних ліцензій іншим покупцям.
Ліцензійні договори можуть передбачати різні способи платежів:
· паушальний платіж - платіж заздалегідь обумовленої твердої суми;
· поступова виплата вартості ліцензії частковими платежами (роялті) пропорційно погодженим показникам виробництва і збуту продукції, випущеної з використанням ліцензії;
· змішані способи платежів, які поєднують виплати авансових паушальних сум і роялті.
Паушальні платежі переважно застосовуються в тих випадках, коли ціна ліцензії відносно невелика порівняно з вартістю устаткування, що одночасно постачається, чи коли контроль за показниками діяльності ліцензіата ускладнений.
Роялті можуть нараховуватися в погоджених пропорціях за такими показниками: додатковим прибутком ліцензіата від використання ліцензії; загальним прибутком ліцензіата; вартості реалізації продукції, зробленої з використанням ліцензії тощо.
Ліцензійні договори містять ряд умов щодо зобов'язань і відповідальності сторін.
Зобов'язання ліцензіарів можуть включати:
1. Передачу у встановлений угодою термін у передбаченій комплектності всієї документації, необхідної ліцензіатові для ефективного використання винаходу чи ноу-хау;
2. Направлення у передбачений угодою термін фахівців для сприяння ліцензіатові в освоєнні винаходу чи ноу-хау;
3. Гарантування ліцензіатові обговореного в угоді ефекту від використання винаходу чи ноу-хау за умови дотримання ліцензіатом всіх інструкцій ліцензіара;
4. Юридичну й фінансову відповідальність за порушення умов виняткової ліцензії та інших умов, виходячи з конкретної угоди.
Зобов'язання ліцензіатів зазвичай включають:
1. Збереження таємності відомостей, що містяться в придбаних ліцензіях на винаходи і ноу-хау;
2. Інформування у встановлений термін ліцензіарів про ті технічні й економічні показники, на підставі яких виробляється нарахування роялті;
3. Надання ліцензіарам підтвердження показників, погоджених сторонами, аудиторською фірмою і т.д.
Структура ліцензійних договорів схожа зі структурою контрактів купівлі-продажу.
Виробнича і збутова кооперація
Кооперація при виробництві і збуті товарів - це різні форми співробітництва незалежних виробників чи оптових продавців, здійснювані з метою підвищення конкурентноздатності та збільшення обсягу виробництва і збуту товарів чи послуг.
Головним документом, що визначає відносини між незалежними підприємствами при виробничій і збутовій кооперації, є угода про виробничу збутову кооперацію. У цій угоді повинні бути чітко розмежовані права, обов'язки і відповідальність сторін, що кооперують. Нижче подані основні розділи таких угод.
1. Предмет угоди, що визначає основні завдання виробничо-збутової кооперації.
2. Комерційний блок, що фіксує основні моменти співробітництва:
2.1. Базисні умови взаємних постачань комплектуючих і деталей з визначенням моментів переходу ризиків їхньої втрати чи ушкодження.
2.2. Ціни чи способи визначення цін на підлягаючі взаємному постачанню вузли і деталі.
2.3. Способи розрахунків за взаємні постачання.
2.4. Відповідальність сторін за своєчасність постачань і якість вузлів, що постачаються, і деталей.
2.5. Порядок розподілу між сторонами загальних витрат на рекламу й інші витрати звертання.
3. Юридичний блок, що містить застереження про форс-мажорні обставини, дострокове розірвання угоди, порядок арбітражного розгляду й ін.
4. Комплект додатків до угоди, що охоплює всі технічні питання, включаючи графіки взаємних постачань, порядок остаточної зборки виробів, порядок контролю якості продукції, що випускається, та ін.
Як правило, розрізняють два види кооперації: збутова та виробничо-збутова. Одним з найбільш розповсюджених видів збутової кооперації є франчайзинг. Це організація збуту товарів і послуг відомої компанії (франшизера) через спеціально створені нею збутові фірми з використанням ноу-хау і товарного знаку франшизера. Останній надає право збутовій фірмі працювати під його товарним знаком і постачає товар на склад франшизи на умовах угоди консигнації. Крім того, франшизер може дати збутовій фірмі пільговий кредит на розширення діяльності, навчити фахівців збутової фірми, взяти участь у фінансуванні реклами.
Найбільшого розвитку виробничо-збутова кооперація набула у галузі машинобудування. Однією з найбільш розповсюджених форм виробничо-збутової кооперації є консорціуми. Консорціуми - це союзи юридично і господарсько відособлених компаній, створювані з метою кооперування виробництва і збуту товарів чи послуг. Основним завданням консорціуму є поєднання наукових, виробничих і збутових переваг його членів для підвищення конкурентноздатності вироблених товарів і послуг.
Ініціатором створення консорціуму може бути будь-яке підприємство, що бажає підвищити ефективність роботи і конкурентноздатність товару в кооперації з іншими підприємствами. Під час нарад між компаніями, що кооперують, визначається лідер консорціуму, яким, як правило, обирається постачальник основного устаткування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И.П.Фаминского. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 512 с.
2. О.П.Гребельник, О.О. Романовський. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Деміур, 2003. - 296 с.
3. Гамов Н.С., Третьяков А.С. Внешнеэкономическая деятельность. Теория. Практика. Маркетинг: Учебное пособие. - З.: ИПК «Запоріжжя» — РИО «Издатель», 1998. – 171 с.
4. Иванова М.Б. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. — М.: Издательство РИОР, 2004. — 105 с.
5. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учеб. - М.: Юристъ, 1998.
6. Герчикова И.Н. Организация и техника внешнеэкономических операций на капиталистическом рынке. — М., 1992.
Контрольні питання:
1. Угода купівлі-продажу товарів (визначення)
2. Класифікація угод по купівлі-продажу товарів (перелік)
3. Реекспортні операції (визначення)
4. Види послуг у ЗЕД (перелік)
5. Реімпортні операції (визначення)
6. Міжнародний підряд (сутність)
7. Операції по торгівлі ліцензіями на винаходи і ноу-хау (сутність)
8. Винахід (визначення)
9. Ноу-хау (визначення)
10. Ліцензія (визначення)
11. Способи платежів по ліцензійних договорах (перелік)
12. Кооперація при виробництві та збуту товарів (визначення)
13. Види кооперації (перелік)
14. Франчайзинг (сутність)
15. Консорціуми (сутність)
ТЕМА 6
|