Рентний доход на землях сільськогосподарського призначення У класичній економіці під терміном "економічна рента" розуміють такий рівень оплати деякого фактора (засобу) виробництва, який перевищує розміри мінімальної оплати, достатньої для того, щоб одержати необхідну пропозицію цього фактора в межах заданого способу його використання. Фактор виробництва приносить ренту, якщо він оплачується на вищому рівні, ніж це необхідно для забезпечення пропозиції даного потоку послуг цього фактора. Вартість використання засобу виробництва являє собою рентну оцінку (від гепіаіз -прокатна оцінка) даного засобу виробництва. Вартість користування земельною ділянкою є рентною оцінкою й одночасно ставкою орендної плати, яку одержує власник земельної ділянки. Головне призначення земель сільськогосподарського призначення - виробництво сільськогосподарської продукції. Тому, якщо підвищуються ціни на сільськогосподарську продукцію, збільшуються також ставки орендної плати за землю і як результат підвищується і рентна ціна земельної ділянки.
Земельна рента є економічною формою реалізації прав власності на землю одержанням землевласником певної частки додаткового продукту. Цінність землі визначається тим доходом, який може одержати власник у результаті її використання. При виробництві сільськогосподарської продукції власник чи землекористувач має певні витрати, а при реалізації продукції одержує дохід, природа якого зумовлена продуктивними властивостями землі. Різниця між доходом і витратами на виробництво - це рентний дохід від використання земельної ділянки.
Виділяють такі різновиди земельної ренти на землях сільськогосподарського призначення: диференціальну, абсолютну й монопольну. В свою чергу диференціальну ренту поділяють на диференціальну ренту І та диференціальну ренту II.
Диференціальна земельна рента 1 (ДРі) зумовлена відмінностями в природно-кліматичних умовах земельних ділянок, які приводять до того, що при однакових витратах на виробництво продукції на різних за місцеположенням і природними властивостями ґрунтів земельних ділянках створюється різний обсяг сільськогосподарської продукції, а відповідно - й неоднаковий додатковий дохід, який і є матеріальною основою ренти. Величина диференціальної ренти І (ДРі) визначається за умови екстенсивного ведення господарства при виробництві сільськогосподарської продукції й може бути представлена як сума пофакторних показників диференціальної ренти І залежно від складу факторів, що характеризують земельну ділянку і впливають на її дохідність.
ДР,=^ДРІр (6.7)
де: п - кількість факторів, які враховуються (родючість, місцезнаходження земельної ділянки, її конфігурація, рельєф, тощо);
ДРІ) - величина диференціальної ренти І по \ - м фактором.
Якщо диференціальна рента І виникає в результаті відмінностей у природних умовах, то диференціальна рента II виникає за рахунок суб'єктивних факторів, пов'язаних із різним рівнем інтенсивності ведення господарства на аналогічних земельних ділянках. Величина диференціальної ренти II (ДРп) прямо пропорційна рівню інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Між диференціальною рентою І і диференціальною рентою II існує тісний зв'язок. Науково доведено, що диференціальна рента II можлива тільки за наявності диференціальної ренти І, яка лежить в її основі.
Абсолютна земельна рента - це дохід, який одержує землевласник у результаті монопольної власності на землю. При цьому не беруться до уваги природні властивості земельної ділянки, місце її розташування та рівень інтенсивності господарювання. Навіть нерентабельні землі
сільськогосподарського призначення мають свою ціну і є об'єктом оподаткування. На такі земельні ділянки також існує попит і вони не передаються в оренду безплатно. Таким чином, абсолютна земельна рента характерна для всіх без винятку земельних ділянок незалежно від їхніх форм власності, природних властивостей та результатів господарювання.
Монопольна земельна рента виникає при обмеженості й невідтворюваності земель особливої якості або на землях в унікальних природно-кліматичних умовах. До цієї категорії належать, наприклад, землі Південного Криму, Закарпаття, Поділля та ін. Тільки на таких землях можливе виробництво унікальної сільськогосподарської продукції з особливими споживчими якостями, зокрема певних сортів винограду, яблук, тютюну тощо. Враховуючи обмежену кількість і невідтворюваність вказаних земель та постійний попит на їхню продукцію, землевласники монопольно встановлюють високі ціни на сільгосппродукцію, за рахунок чого й виникає монопольна земельна рента.
У загальному вигляді величина земельної ренти на землях сільськогосподарського призначення являє собою суму величин усіх різновидів земельної ренти і визначається за формулою:
ЗР = ДР, + ДР„ + АР + МР, (6.8)
де: ЗР - величина земельної ренти;
ДРі - величина диференціальної земельної ренти І;
ДР/і - величина диференціальної земельної ренти II; АР - величина абсолютної земельної ренти;
МР - величина монопольної земельної ренти.
Величини земельної ренти та її різновидів вимірюються у грошовому виразі або в натуральних показниках (наприклад, кількість сільськогосподарської продукції).
У контексті питань земельної ренти розглядається також диференціальний рентний дохід, який використовують при здійсненні нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Різниця між вартістю сільськогосподарської продукції та сукупними витратами на її виробництво і є матеріальною основою диференціального рентного доходу як одного з основних показників економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення. В економічній теорії диференціальна рента та диференціальний рентний дохід розглядаються як дві різні економічні категорії, хоча вони і мають одну природу. Диференціальна рента утворюється на кращих та середніх землях, а на гірших вона практично відсутня. Диференціальний рентний дохід являє собою всякий надлишок над нижчим рівнем диференціальної ренти.
Диференціальний рентний дохід є найбільш інтегрованим кількісним відображенням різниці в економічному ефекті від використання різних за якістю земель. Диференціальний рентний дохід ДРД визначають за формулою:
ДРД = ВП-В-П, (6.9)
де: ВИ - валовий продукт із певної площі земель у грошовому еквіваленті;
В — витрати живої та уречевленої праці в грошовому еквіваленті на його виробництво;
П — показник чистого прибутку.
Валовий продукт може вимірюватися у натуральних величинах або в грошових одиницях. Він є абсолютним економічним показником, який використовують для визначення продуктивності всіх сільськогосподарських культур.
Розміри витрат на виробництво валового продукту дають змогу робити висновки стосовно дохідності або прибутковості тієї чи іншої вирощуваної культури через показник чистого прибутку, який визначають за формулою:
п = вп - в
Чистий прибуток чітко відбиває різні рівні економічної ефективності виробництва продукції на неоднакових за якістю землях і його широко використовують в економічних розрахунках. Але показники чистого прибутку не пов'язують єдиною порівняльною системою різний економічний ефект від використання неоднакових за якістю земель. Тому їх використовують для створення більш досконалого, узагальнюючого механізму економічної оцінки земель - механізму диференціального рентного доходу.
Якщо значення прибутку П підставити у формулу по визначенню ДРД, то одержимо: ДРД = 0. Звідси випливає перший висновок, що на землях гіршої якості диференціального рентного доходу не може існувати. Поняття диференціального рентного доходу, яке буквально означає "різний дохід", було застосоване з урахуванням різниці в доходах, які одержували на землях кращої якості через вищу продуктивність праці. Наприклад, із двох різних за умовами родючості, але однакових за площею і затратами праці ділянок одержали врожай. Якщо прибуток на гіршій ділянці становить - П, то зрозуміло, що на кращій він буде вищий на якусь додаткову частину Л77, тобто становитиме: П + ДД звідси очевидно, що
0<ДРД = А/7.
Таким чином, робимо другий висновок, що диференціальний рентний дохід виникає в результаті вищої продуктивності праці на кращих за якістю землях за рахунок створення додаткового прибутку.
Показники диференціального рентного доходу є виваженими критеріями при розв'язанні усіх питань вартісної оцінки земель, які потребують адекватної основи.
Крім диференціального рентного доходу, що утворюється при використанні у сільськогосподарському виробництві гірших земель, в Україні встановлений абсолютний рентний дохід АРД для всіх земель, незалежно від їхньої якості. Абсолютний рентний дохід разом із диференціальним становлять загальний рентний дохід ЗРД:
ЗРД = АРД + ДРД. Розглядаючи різні аспекти утворення диференціального рентного доходу, паралельно з валовим продуктом ВП часто використовують поняття основного продукту ОП. Під основним продуктом в умовах безрентного виробництва маємо:
оп = в + п
При визначенні ОП на кращих землях необхідно враховувати, що він разом із додатковим прибутком ДЯ становить частину валового продукту і дорівнює
ОП = ВП- ЛЯ Основний продукт також обчислюють через коефіцієнт окупності витрат КОВ, який при економічній оцінці земель в Україні визначили на рівні 7,35. Цей рівень утримує межу гранично прийнятних умов безрентного виробництва на гірших землях, які забезпечують необхідний чистий прибуток. Отже,
ОП = 7.35 х В, а диференціальний рентний дохід може бути розрахований за формулою:
ДРД = ВП- 1.35 х В Відповідно до прийнятого коефіцієнта окупності витрат норма необхідного чистого прибутку становить 35% обсягу витрат на виробництво сільськогосподарського продукту.
Контрольні запитання.
1.Що таке земельна рента? Які види ренти ви знаєте?
2.Який економічний механізм формування диференціальної ренти в сільському господарстві?
3.Що таке абсолютна рента? Яка величина абсолютного рентного доходу?
Економічна оцінка земель.
Згідно із Земельним кодексом України економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земель різного цільового призначення.
Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Економічна оцінка земель є складовою земле-оціночних робіт. Входячи разом із бонітуванням до цих робіт і маючи з ним багато спільного, економічна оцінка земель досліджує земельні території у ширшому й комплексному господарсько-економічному аспекті. Якщо об'єктом бонітування є тільки ґрунтовий покрив земель, то економічна оцінка пов'язує між собою і грунти, й земельні площі складнішими багатоаспектними залежностями, які утворилися у результаті господарської діяльності людини. І бонітувальні роботи, й економічна оцінка земель мають одну спільну мету - визначення виробничої придатності
земель, але у першому випадку до мети наближуються, досліджуючи властивості верхнього шару земель, у другому - через урахування технологічних умов виробництва на цих землях.
Показниками економічної оцінки земель є:
продуктивність угідь (урожайність сільськогосподарських культур або вартість валової продукції рослинництва в кадастрових цінах);
окупність витрат (відношення продукції в натуральному чи вартісному виразі до виробничих витрат);
диференціальний рентний дохід.
Оскільки основним показником родючості грунту є врожайність сільськогосподарських культур, у процесі економічної оцінки земель розглядають усю сукупність причетних до цього факторів як при вирощуванні врожаю на конкретній земельній ділянці, так і розташуванні її стосовно центрів технічного забезпечення, а також пунктів переробки та реалізації товарної продукції. Наближене до таких об'єктів розміщення земель значно зменшує матеріальні витрати по їх обслуговуванню під час вирощування, збирання та реалізації врожаю.
Помітно підвищує показники економічної оцінки земель наближеність до великих міст, промислових зон і розвинутих транспортних комунікацій, що сприяє зростанню попиту на сільськогосподарську продукцію та загальному поліпшенню умов господарювання.
Матеріали економічної оцінки земель мають багатоцільове призначення:
вони є основою науково обґрунтованого планування розподілу земельного фонду між окремими галузями господарства на державному рівні для забезпечення збалансованого й оптимального розвитку всього господарства країни;
на їхній основі аналізують існуючий рівень ефективності використання земель і розробляють альтернативні варіанти з урахуванням екологічних та соціальних аспектів;
є основою проведення нормативної оцінки земель різних категорій цільового призначення, насамперед земель сільськогосподарського призначення.
У роботах з економічної оцінки, проведених в Україні у 1986-1988 роках, була виконана загальна економічна оцінка ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ на площі майже в 40 млн га. Зокремлену оцінку орних земель здійснювали за ефективністю вирощування зернових і зернобобових культур (без кукурудзи і рису), кукурудзи на зерно, цукрових буряків, соняшнику, льону, картоплі та кормових культур. Оцінці підлягали рілля, багаторічні плодові насадження, сіножаті й пасовища, а також сільськогосподарські угіддя по підприємствах, агрокомбінатах, агрофірмах та інших формуваннях, адміністративних районах, областях і по Україні в цілому.
Економічну оцінку земель в Україні у 1986-1988 роках проводили відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.
|