Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

Впровадження стратегічних змін в підприємства

3. Контроль реалізації стратегічного плану

1. Розроблення стратегічного плану

Сформована стратегічна орієнтація підприємства має втілитись у конкретну програму дій, яка уточнює стратегічні цілі й визначає засоби, що забезпечують реалізацію обраної стратегії розвитку.

Основне призначення стратегічного плану – чітко та системно описати сформовану стратегію, зорієнтовану на досягнення мети.

Систему планових документів, у яких зафіксовані прийняті стратегічні рішення та напрями розподілу ресурсів, часто розглядають як результат планування стратегії. Однак у цьому випадку йдеться тільки про форму матеріалізації планової діяльності. Справжнім результатом розроблення стратегії є визначення загальних напрямів розвитку, які повинні сприяти досягненню цілей підприємства.

Загалом під час планування діяльності підприємства розрізняють дві основні стадії:

· розроблення стратегії діяльності (стратегічне планування)

· визначення тактики реалізації обраної стратегії (тактичне планування).

Особливість тактичного планування полягає у тому, що воно здебільшого є функцією керівників середнього й нижчого рівнів управління та охоплює коротший плановий період. Прийняття тактичних рішень ґрунтується на об'єктивній і конкретній інформації та можливості використання кількісних методів аналізу. Тактичні заходи успішніше реалізуються, тому що супроводжуються меншим ризиком, а їхні результати простіше оцінити і можна виразити в конкретних цифрових показниках. Водночас, щоб уникнути дезорієнтації і неправильного тлумачення певних положень, тактичні плани вимагають додаткових орієнтирів. Такими орієнтирами можуть бути програми, проекти як загальне керівництво до дії та прийняття рішень, а також процедури, які описують конкретні заходи для реалізації певного процесу, та правила.



Система планів формується з окремих складових, які класифікують за горизонтом планування та рівнем управління.

За горизонтом планування, тобто періодом часу, на який організація розробляє плани, розрізняють такі їх види:

· основні напрями діяльності, змістом яких є стратегія підприємства на тривалий період часу – 10–15 років, іноді й більше;

· план розвитку підприємства на період 1–5 років, як продовження й уточнення основних напрямів її діяльності, а результати його виконання – засіб коригування чи перегляду стратегічного плану;

· тактичний план, який формується на основі попереднього виду планів, регламентує поточну діяльність підприємства та охоплює менший плановий горизонт.

Перші два види планів є продуктом стратегічного планування, який деталізується під час тактичного планування. Принциповим є те, що всі види планів мають узгоджуватися між собою і не протирічити один одному.
За рівнем управління розрізняють стратегічні плани всієї підприємства й окремих СГП, які входять до її складу.

Як свідчить практика, підприємства, поєднуючи особливості планів за двома класифікаціями, переважно формують такі види стратегічного плану: генеральний план, план розвитку підприємства і плани СГП.

Генеральний план підприємства – вершина системи планів, орієнтир і обмеження для прийняття інших планів. Він характеризує основне призначення підприємства, її цілі та стратегії. Структура цього плану чітко не визначена щодо кількості розділів та їхнього змісту. Однак здебільшого генеральний план містить такі розділи: місія та цілі підприємства; аналіз стану і перспективи розвитку зовнішнього середовища підприємства; аналіз стану та прогноз конкурентоспроможності кожного СГП; аналіз внутрішнього середовища підприємства; цілі окремих СГП; аналіз портфеля підприємства; плани заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реалізації стратегії; основні етапи реалізації стратегії; оцінка обраної стратегії. План розвитку підприємства – уточнення генерального плану. Основним його змістом є перспективи удосконалення виробництва, перехід на випуск нової продукції, застосування нової технології. Тобто він є орієнтиром для формування плану диверсифікації підприємства, ліквідаційного плану (що визначає види діяльності, від яких доцільно відмовитися), інноваційного плану (який містить заходи з розроблення нових товарів і технологічних процесів).

Стратегічний план СГП розглядають з таких позицій: співвідношення та включення стратегії СГП у план розвитку підприємства; освоєння нових видів діяльності (нових СГП) або нових сфер діяльності для діючих СГП; повної перебудови господарських процесів певного СГП. Відмінності формування стратегічних планів СГП і підприємства загалом полягають у тому, що існує підпорядкованість основних елементів бізнес-стратегії загальній орієнтації. Разом з тим, можливі два варіанти складання планів на рівні СГП, зумовлені рівнем централізації управління. Для організацій з високим рівнем централізації формування планів на рівні СГП практично підпорядковане вищому керівництву. В умовах децентралізації управління, навпаки, спостерігається високий рівень автономії керівництва СГП і планових органів щодо вибору стратегії розвитку та, відповідно, формування планів. При цьому вище керівництво відповідає за загальний напрям розвитку підприємства, розміщення й структуру капіталовкладень, обсяг виробництва та прибуток, а також ресурсне забезпечення нижчих рівнів.

Стратегічний план СГП може деталізуватися у формі бізнес плану при обґрунтуванні діяльності нових СГП або нових сфер діяльності, діючих СГП. Обидва ці види планів можна розробити на тривалий період, переважно на три-п'ять років і більше. Однак між ними існують певні відмінності. Наприклад, стратегічний план охоплює комплекс цілей підприємства, тоді як бізнес-план – тільки одну з них, пов'язану зі створенням і розвитком нового виду діяльності (бізнесу). Здебільшого бізнес-план зорієнтований на досягнення цілей зростання, а стратегічний план може охоплювати й інші типи стратегій підприємства.

Стратегічні плани належать до планів зі зростаючим плановим горизонтом, тоді як бізнес-план має чітко визначений період, по завершенні якого сформульовані в плані цілі та завдання мають бути виконані. При формуванні бізнес-плану на три – п'ять років для двох перших з них основні показники рекомендують подавати поквартально (іноді навіть помісячно), і тільки на третьому році обмежуються річними показниками. Отже, бізнес-план на відміну від стратегічного є більш детальним і самодостатнім.
Ще одна істотна відмінність полягає у тому, що сформована бізнес-стратегія є основою для розроблення функціональних (маркетингової, виробничої, фінансової, кадрової, інноваційної) стратегій. У бізнес-плані функціональні складові переважно є окремими його розділами. Залежно від напряму та масштабів проекту обсяг робіт зі складання бізнес-плану може істотно змінюватись, тобто мати різний рівень деталізації. Наприклад, бізнес-план відкриття дитячої спортивної школи буде відрізнятися від бізнес-плану підприємства виробництва складної продукції.

Вважають, що бізнес-планування забезпечує початкове проектування діяльності СГП. Водночас існує потреба у безперервному її вдосконаленні.






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2019 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.