Класифікація господарських зв’язків.

Господарські зв¢язки суб¢єктів оптового ринку розрізняють за характером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем регульованості відносин, строком дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання.

За характером і метою господарські зв'язки можугь бути суто економічними і соціально спрямованими. Метою суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів ринку, тобто отримання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків виступають товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.

Метою соціально спрямованих зв'язків є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і лише відтак підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров'я, розвиток культури нації.

За своєю структурою господарські зв'язки можугь бути простими і складними.

Система простих господарських зв'язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв'язків забезпечує тісний контакт зі споживачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Разом з тим, вона вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди оправдані.

Система складних господарських зв'язків виникає за умов використання у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі та малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери та інші суб'єкти оптового ринку.

За кількістю посередників розрізняють: одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки.

За кількістю учасників господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані. Під прямими зв'язками розуміють взаємовідносини підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними торговельними підприємствами. Опосередкованими називаються господарські зв'язки, в яких беруть участь три і більше учасників, в тому числі оптові підприємства і організації.

За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:

-господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо виробництва обміну, споживання товарів під повним або частковим регулюванням з боку держави шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю.

-господарські зв'язки, які виникають в процесі вільного суто ринкового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.

За строками дії виділяються умовно-постійні (строк дії яких, як правило, більше року) та оперативні (разові).

За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні і внутрісистемні господарські зв'язки. При міжсистемних господарських зв'язках взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. Внутрісистемні господарські зв'язки встановлюються між підприємствами одного міністерства чи відомства.

За формами укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені шляхом підписання єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміну телефонограмами, телетайпограмами тощо.

Доцільність запровадження, дієвість і ефективність комерційних зв’язків значною мірою залежать від організаційно-правового регулювання взаємодії суб’єктів на оптовому ринку.

Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів комерційної діяльності - це система зумовлених об'єктивним рівнем, розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.

Основними завдання такого регулювання є:

-забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;

-надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;

-створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження монополізму;

-стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохоченій тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;

-забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів комерційної діяльності.

Водночас, здійснюючи організаційно-правове регулювання суб’єктів у процесі господарської діяльності. Держава не повинна переступати ту хитку межу. За якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.

Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності передбачені Господарським Кодексом України. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Господарський Кодекс України визначає зміст. Порядок укладання договорів, ціни і ціноутворення у сфері господарювання, виконання та припинення господарських зобов’язань, відповідальність за правопорушення та відшкодування збитків.

З метою формування ринкових відносин в Україні ухвалено низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини.

Крім того, діють й інші нормативні акти, що регулюють господарські взаємовідносини промисловості й торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Усі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин. Що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.

В умовах розвинутої ринкової економіки регулювання господарських зв’язків між конкретними постачальниками і покупцями здійснюється укладеними між ними договорами та контрактами, зміст яких не повинен входити в протиріччя з чинним законодавством.