Пиши Дома Нужные Работы

Обратная связь

КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

Кредитування в міжнародній зовнішньоторговельній практиці є одним з інструментів стимулювання експортерів. У той же час, воно успішно використовується з метою прискорення зовнішньоторговельних операцій і полегшення збуту, насамперед, великих обсягів експортної продукції в умовах гострої конкуренції на світових ринках.

Кредит це - надання позички в грошовій чи товарній формі на умовах зворотності зі сплатою визначеного відсотка. В ролі кредиторів зовнішньоторговельних операцій виступають експортери, імпортери, банки та інші фінансово-кредитні установи і держава. Практично, фінансування угод прямо чи непрямо забезпечується комерційними банками, а експортери та імпортери виступають лише ініціаторами чи сторонами, відповідальними за своєчасне погашення кредитів і пов'язаних з ними витрат.

Комерційна вигода кредитування зовнішньоторговельних операцій для експортера визначається декількома моментами: прискоренням збуту, ступенем збільшення обсягу постачань товарів, вартістю експортних кредитів і можливістю покриття витрат на кредитування за рахунок отриманого виторгу. Для імпортерів досить частий і прийнятний варіант зовнішньоторговельної операції — поєднання покупки за готівку та в кредит.

Форми кредитування експортно-імпортних угод досить різноманітні і класифікуються за декількома головними ознаками, що характеризують окремі сторони кредитних відносин їх учасників: видами кредиту (комерційний, банківський, товарний), термінами кредитування (довгострокове, середньо- і короткострокове), способом надання (видача авансу, відстрочка чи розстрочка платежу) і погашення кредиту (частинами чи повністю), цільовим призначенням (на завершення виробництва експортного товару, збереження, складування), умовами реалізації (готівка чи акцептні) і способами забезпечення кредиту (забезпечені й незабезпечені чи бланкові) і т.д. Міжнародною практикою вироблені певні звичаї і порядок надання кредитів у залежності від конкретних умов зовнішньоторговельних операцій, стадії здійснення платежу, ступеня покриття вартості товарів, що постачаються, і т.п.



Переважне значення при кредитуванні зовнішньоторговельних операцій з боку експортера має комерційний кредит, що у сучасних умовах тісно переплітається з банківським кредитуванням (облік торгових векселів). Комерційний кредит, який називають також фірмовим чи кредитом постачальника, являє собою кредитування експортером імпортера в декількох формах. Кредит може бути наданий у товарній формі й у вигляді відстрочки платежу за продані товари, називають чистим комерційним чи товарним кредитом, або у вигляді грошових позик — фінансовий кредит, виданих імпортеру на майбутню оплату експортером чи уповноваженим банком (відповідно до окремої кредитної угоди). Комерційний кредит також реалізується у вигляді видачі авансів імпортером експортеру - авансування оборотних коштів. Він може також даватися торговими посередниками-брокерами (брокерські кредити) за рахунок отриманих ними засобів від комерційних банків за більш низькими ставками у порівнянні з тими, котрі вони пропонують своїм клієнтам. Комерційний кредит найчастіше має місце при угодах купівлі-продажу й підряду.

Банківський кредит означає видачу експортерам та імпортерам (позичальникам) грошових позичок за рахунок засобів самого банку.

Найбільш простою формою товарного кредиту є безпроцентна розстрочка платежу. Вона являє собою ніби проміжний стан між негайним платежем готівкою та продажем товарів у кредит і виражається в згоді, що дається експортером покупцю на здійснення платежів протягом визначеного часу, установленого з початку дати постачання товару. Експортер тим самим кредитує імпортера на конкретний період без нарахування відсотків.

Під розрахунком за кредит з розстрочкою платежу завжди розуміють тільки комерційний кредит. Отже, оплата імпортних товарів за рахунок банківських чи державних кредитів і позик не буде означати розстрочки платежу, оскільки розрахунки з експортерами забезпечуються готівкою за рахунок банківських кредитів і позичок. Тривалість наданих розстрочок платежу може бути від декількох місяців до трьох років.

За термінами видачі комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) і довгострокові (понад п'ять років). У міжнародній практиці кредитування має місце і більш тривалий характер кредитів (до десяти років). Переважно вони мають місце в рамках спеціальних міжурядових чи угод відповідно до норм державного кредитування, наприклад у США, Японії, Франції та в інших країн.

Короткострокове кредитування використовується переважно при експорті масових однорідних і сировинних товарів. Зазвичай такі кредити надаються на повну вартість експорту, рідше на частину вартості. При цьому передбачається авансовий платіж і оплата готівкою на основі відвантажувальних документів. Оскільки цільове призначення таких кредитів пов'язане з реалізацією товару, обов'язково враховується його реальний період. Допустимо, період реалізації товару складає 30 днів, у той час як кредит наданий на 60 днів. Отже, імпортер половину терміну може використовувати на збільшення оборотних коштів. З огляду на таку можливість, а також високий рівень ставок за короткостроковими кредитами, у контракті обумовлюється розмір відсотка за кредит на період перевищення реального терміну реалізації товару, ставка якого встановлюється на основі установленої міжбанківської ставки.

Середньострокові й довгострокові кредити надаються найчастіше при експорті машин і устаткування, великих партій постачань, комплектного устаткування при будівництві об'єктів за кордоном.

Форми кредитування імпортерів. Кредитування імпортерів з боку експортерів здійснюється в двох формах: вексельний кредит або кредит за відкритим рахунком (обидва визначають поняття фірмового кредиту).

При вексельному кредитуванні імпортер акцептує тратту, виставлену на нього експортером при передачі йому банком товарних документів, присланих на інкасо. При цьому під акцептом варто розуміти згоду на оплату або гарантію оплати товарних, фінансових, розрахункових документів або товару; під траттою — перекладний вексель, інкасо — це операції банків (відповідно до інструкції клієнтів) з фінансовими чи комерційними документами для отримання акцепту або платежу.

Надання банківських кредитів імпортерам набуває широкого застосування у формі обліку векселів, позичок під заставу куплених товарів і т.д. Специфічною формою банківського кредитування імпортера є акцептні та акцептно-рамбурсні кредити. Акцептне кредитування одержало поширилося у зв’язку того, з тим комерційний кредит має певні недоліки, пов'язані з виникненням фінансових ризиків. Вони такі: по-перше, в експортера, який не володіє достатньою достовірною інформацією про платоспроможність імпортера, при продажі в кредит виникає побоювання чи буде оплачено вексель, акцептований імпортером; по-друге, при відсутності таких побоювань в експортера можуть виникнути труднощі з урахуванням тратти, акцептованої імпортером, у випадку, якщо імпортер невідомий банку. Подібна ненадійність комерційного кредиту змушує заміняти його банківським у формі акцептного кредитування.

Основна суть акцептного кредиту полягає в тому, що експортер виставляє тратту не на імпортера, а на банк, що кредитує імпортера, який в свою чергу, акцептує тратту експортера. Забезпеченням акцептного кредиту виступає товар, поставлений експортером, оскільки частина виторгу за проданий товар, внесена імпортером у банк, що акцептував тратту, останній оплачує при настанні терміну платежу. При цьому банк, акцептуючи тратту, зобов'язується лише оплатити її в зазначений термін, не вкладаючи своїх засобів. Ступінь ризику банку значно підвищується у випадку невиконання імпортером своїх зобов'язань з внеску необхідної суми в рахунок оплати товару до настання терміну платежу.

Акцептно-рамбурсний кредит є ускладненою формою акцептного кредитування, при якій експортер виставляє тратту не на банк імпортера, а на обумовлений сторонами першокласний банк на міжнародному валютному ринку. Відмінна риса такої форми кредиту полягає в тому, що тратти, акцептовані першокласним міжнародним банком, мають вільний обіг на грошовому ринку та легко враховуються будь-яким банком, на відміну від тих тратт, що акцептуються банком імпортера. У подібних кредитних операціях беруть участь три банки — уповноважені банки експортера й імпортера і названий першокласний банк гарант. Однак першокласний банк дає згоду на акцепт тратт банку імпортера тільки у випадку відсутності сумнівів у його платоспроможності. Одержавши згоду від першокласного банку, банк імпортера дає йому зобов'язання на переказ сум, необхідних для оплати акцептованих тратт. Таке зобов'язання вважається рамбурсним і є підставою для відкриття безвідкличного акредитива в банку експортера з метою акцепту тратти експортера замість товарних документів за умови дотримання останнім умов акредитива.

Формою кредитування експортерів виступає як комерційний так, і банківський кредит. Комерційне кредитування експортера імпортером здійснюється у формі купівельних авансів у випадку направлення останнім замовлення на постачання складного дорогого устаткування, що вимагає тривалого періоду його виготовлення. Такий аванс звільняє експортера — виготовлювача цієї продукції від необхідності звертатися до банківського кредиту зі сплатою відсотків та інших додаткових витрат. У цій ситуації експортер за інших рівних умов має можливість знизити контрактну ціну експортного товару (у межах кредитних витрат), що вигідно для обох партнерів.

Крім авансів, наданих імпортером на поповнення оборотних коштів експортера (до 30-50% вартості кредиту), використовуються аванси у вигляді задатку як способу забезпечення викупу товарів чи товарних документів. За вартісним обсягом такий аванс не перевищує зазвичай загальної суми контракту. Аванс як задаток може бути замінений і такими формами платіжно-фінансового забезпечення, як банківська гарантія. Аванс відрізняється від задатку тим, що не підлягає поверненню при невиконанні договору задаткодавачем. Подібні форми зустрічаються при взаємодії великих фірм-імпортерів західних держав і товарних посередників перекупників продукції (в основному сільськогосподарській) у дрібних виробників. Аванси погашаються або в міру відвантаження кожної партії товару, або шляхом одноразової оплати при остаточному розрахунку за весь обсяг постачання.

Банківське кредитування експортерів може забезпечуватися з боку як національних, так і іноземних банків у формі обліку тратт (векселів), отриманих експортером від імпортера, а також видачі підтоварних позичок, кредитів за контокоррентними (поточним) рахунками. Видача підтоварних позичок часто супроводжує всі стадії експортного постачання: виготовлення заготовок, перебування товару в дорозі і т.п. Забезпеченням наданих позичок, як правило, служать товарні документи. Експортер погашає свою заборгованість банку в міру надходження від покупця платежу за поставлений товар.

Нетрадиційними формами фінансування виступають факторинг і форфейтинг. Одночасно вони являють собою універсальну систему обслуговування експорту з наданням послуг інформаційного, бухгалтерського, збутового, страхового, юридичного характеру.

Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції, що поєднуються з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, включаючи інкасування його дебіторської заборгованості, кредитування та гарантію від кредитних і валютних ризиків. Мета факторингу полягає в негайному одержанні постачальником більшої частини платежу або платежу на визначену дату, наданні гарантії повного погашення заборгованості й наданні допомоги підприємствам у розпорядженні кредитом, веденні обліку реалізації продукції і т.п. Основою подібної форми фінансування служить переуступка неоплачених платежів факторингової компанії (векселів, рахунків-фактур), у процесі постачання товару на умовах надання комерційного кредиту.

Факторингове обслуговування у міжнародній практиці, використовується по відношенню до малих і середніх підприємств, орієнтованих на зовнішній ринок, що мають перспективи розширення обсягів експортного виробництва, але не мають достатньої фінансової стійкості через виникнення проблем по дебіторській заборгованості, пов'язаної з несвоєчасністю оплати постачань з боку покупців і недоліком власних оборотних коштів. Стосунки факторингової компанії з експортером будуються на основі висновку договору про експортний факторинг, де насамперед передбачаються умови виникнення й усунення кредитного й валютного ризику. Підписуючи договір, фактор-фірма купує в експортера усі права (рахунки), що виникають з моменту постачання товару покупцю. Велику частину суми (30-90%) за постачання експортер одержує відразу після відвантаження, а частину, що залишилася, (за мінусом комісійних) виплачує фактор-фірма в термін, зазначений у договорі. Ця оплата виробляється незалежно від фінансового Стану покупця. Основною передумовою факторингового обслуговування зовнішньоторговельних операцій є здійснення значної частини експорту на умовах відкритого рахунка. Платіж виробляється в межах 60 — 80 днів з дати відвантаження і виставляння рахунка.

Форфейтинг є операцією, подібною до прямого експортного факторингу, є кредитуванням зовнішньоторгових угод у формі купівлі в експортера векселів та інших платіжних вимог, акцептованих імпортером. Це означає, що всі ризики експортера переходять до форфейтору, що, забезпечуючи захист своїх інтересів, потребує одержання гарантії чи авалю (вексельного поручительства) з боку першокласного банку країни імпортера. З метою страхування від валютного ризику, більшість форфейторів отримують платіжні вимоги тільки в найбільш стійких валютах. Крім того вони постійно вивчають стан механізму валютного регулювання на ринку імпортера, а також оцінюють здатність виконання імпортером валютних зобов'язань з метою забезпечення гарантії надходження платежів.

Вартість форфейтинга найчастіше перевищує вартість інших форм кредитування, а дисконтна ставка диференціюється в залежності від категорій боржників, термінів кредитування і валюти платежу.

Принципова подібність розглянутих форм кредитування полягає в тому, що в обох випадках використовується товарний комерційний кредит, який трансформується в банківський: між постачальником і покупцем стоїть посередник; постачальник звільняється від ряду виробничих функцій; зменшуються ризики постачальника. Особливого значення розглянуті форми кредитування (факторинг, форфейтинг) набувають в умовах розвитку малого й середнього підприємництва, надаючи їм додаткову можливість фінансування та страхування від ризику неплатежів.

Визначення вартості кредиту. Вартість зовнішньоторговельного кредиту - це відношення сукупності витрат, пов'язаних з його одержанням і використанням, до суми фактично використаного кредиту протягом конкретного періоду, так званого середнього капіталу. Визначення витрат для кредитора пов'язане з тим, що надання кредиту, незалежно від його форми, у будь-якому випадку означає мобілізацію його фінансових засобів власних чи отриманих ним з інших джерел.

Головною метою позичальника при визначенні сукупних витрат і їхніх елементів є ухвалення рішення про доцільність використання кредиту в конкретній зовнішньоторговельній операції. Для порівняння і оцінки подальших витрат по кредитуванню необхідно виявити і врахувати різницю між вартістю товару за умови його покупки за готівку і на умовах кредиту з урахуванням накладних витрат, пов'язаних з доставкою і з користуванням кредитами.

Загальна вартість кредиту може бути виражена сумою чи відсотком річних з перевагою останнього, обчислюваного шляхом співвіднесення усіх витрат по кредитуванню з фактичною сумою наданого кредиту. Для цього насамперед необхідно відкоригувати фактор часу будь-якого виду кредиту, з огляду на розрив між періодами його надання і погашення платежу. Потім варто визначити розмір кредиту у відсотках до фактично використаного протягом року (у відсотках річних). Ці розрахунки здійснюються в такій послідовності:

1) визначення процентного числа — «валюто-днів» шляхом множення суми заборгованості за кредитом на число днів фактичного користування ним. У випадку визначення декількох процентних чисел (з урахуванням того, що сума заборгованості міняється за час дії кредиту) вони підсумовуються.

2) обсяг оборотних коштів, якими скористався позичальник протягом одного року (середній капітал), розраховується як частка від розподілу суми процентних чисел на число днів у році (360).

3) річний відсоток плати за користування кредитом розраховується як частка від розподілу сплаченої за користування кредитом суми на розмір середнього капіталу, помножене потім на 100.

Наприклад, розмір кредиту склав 100 тис. дол. зі сплатою суми в 2500 дол. за користування кредитом; заборгованість погашалася в два періоди рівними сумами — по 50 тис. дол. через 3 і 6 місяців. При цьому середній розмір капіталу складе: (50 000 х 90 + 180) / 360 = 37 500.

Річний відсоток дорівнює: (2 500: 37 500) х 100 = 6.66 %.

Термін кредитування для кожної частини кредиту визначають двома способами — лінійним і штафельним. Перший використовується, якщо термін кредитування необхідно визначити для кожної його частки окремо, починаючи з моменту надання кредиту. Другий — коли період користування кредитом визначається на момент його залишкового сальдо.

Всі елементи вартості кредиту класифікуються в залежності від характеру витрат. Вони можуть бути штафельними й одноразовими, договірними і прихованими, основними і додатковими.

До штафельних належить частина витрат (виражена у відсотках річних), пов'язана з вартістю кредиту і пропорційна його сумі та терміну кредитування.

Одноразові витрати не пов'язані з терміном кредитування, а найчастіше із сумою кредиту. Їхня величина, фіксована конкретною сумою, може бути досить значною відносно вартості кредиту, що може призвести до необґрунтованого його подорожчання. Саме тому варто попередньо прорахувати передбачувані витрати, пов'язані з позиковими оборотними коштами, від розміру яких залежить річний відсоток.

ЛІТЕРАТУРА

1. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И.П.Фаминского. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 512 с.

2. О.П.Гребельник, О.О. Романовський. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Деміур, 2003. - 296 с.

3. Гамов Н.С., Третьяков А.С. Внешнеэкономическая деятельность. Теория. Практика. Маркетинг: Учебное пособие. - З.: ИПК «Запоріжжя» — РИО «Издатель», 1998. – 171 с.

4. Иванова М.Б. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. — М.: Издателство РИОР, 2004. — 105 с.

 

Контрольні питання:

1. Кредит (сутність)

2. Класифікація кредитів по видах (перелік)

3. Класифікація кредитів по термінах видачі (перелік)

4. Класифікація кредитів по способі надання (перелік)

5. Класифікація кредитів по способі погашення (перелік)

6. Класифікація кредитів по способах забезпечення (перелік)

7. Форми кредитування імпортерів (перелік)

8. Комерційний кредит (сутність)

9. Сутність акцептного кредиту

10. Сутність акцептно-рамбурсного кредиту

11. Форми кредитування експортерів (перелік)

12. Факторинг (визначення)

13. Форфейтинг (визначення)

14. Вартість зовнішньоторговельного кредиту (визначення)

15. Методика визначення вартості кредиту

 


ТЕМА 11






ТОП 5 статей:
Экономическая сущность инвестиций - Экономическая сущность инвестиций – долгосрочные вложения экономических ресурсов сроком более 1 года для получения прибыли путем...
Тема: Федеральный закон от 26.07.2006 N 135-ФЗ - На основании изучения ФЗ № 135, дайте максимально короткое определение следующих понятий с указанием статей и пунктов закона...
Сущность, функции и виды управления в телекоммуникациях - Цели достигаются с помощью различных принципов, функций и методов социально-экономического менеджмента...
Схема построения базисных индексов - Индекс (лат. INDEX – указатель, показатель) - относительная величина, показывающая, во сколько раз уровень изучаемого явления...
Тема 11. Международное космическое право - Правовой режим космического пространства и небесных тел. Принципы деятельности государств по исследованию...



©2015- 2022 pdnr.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.