Періодизація історичного розвитку господарських систем.

Питання періодизації є одним з найбільш складних в історико-економічній науці що постійно знаходяться в центрі дискусій. Це проявляється в існуванні багатьох варіантів та підходів до визначення етапів розвитку господарської сфери суспільств. Одним із завдань, що постає при розгляді даної проблеми, є ознайомлення студентів з найбільш поширеними в літературі варіантами періодизацій, формування власної позиції відносно вибору найбільш точного і науково обґрунтованого відображення історичного розвитку господарського життя суспільств. Обраний варіант періодизації обумовлює структуру дисципліни історія економіки та економічної думки, дозволяє зрозуміти логіку її розділів та тем.

Відправним моментом в розв’язанні даного завдання є встановлення сутності періодизації, що використовується історико-економічною наукою та її відмінностей від підходів, що застосовуються загальною (громадянською) історією. Студентам слід уяснити що періодизація – це узагальнена характеристика еволюції господарських систем суспільств, що відображає якісні зміни в них, перш за все, етапи зростання цілісності системи. Ключові етапи розвитку господарської системи стоять в центрі уваги при встановленні періодизації. Це передбачає розкриття особливостей співіснування, симбіозу та синтезу, як характеристик різних рівнів цілісності будь-яких системних об’єктів та показати можливість використання даного методологічного підходу в історико-економічних дослідженнях.

Необхідно звернути увагу на особливості періодизації, що застососується загальною (громадянською) історією. Вона полягає в тому, що події розглядаються послідовно в часі, її основу утворює хронологія подій а періоди визначаються роками, століттями чи тисячоліттями. Для історико-економічної науки важливим стає не стільки час (коли відбувалася подія), а якісні зміни в господарській системі, що мали місце на протязі певного часу. Періодизація встановлюється не плином біблійної ріки “Лети”, а змінами в господарських системах.

З цією метою слід звернутися до встановлення причин суспільного розвитку, які і призводять до змін в господарській сфері. Як відомо такі причини по різному визначаються в рамках формаційної та цивілізаційної парадигм пізнання суспільних процесів. Студентам необхідно назвати ці причини та показати як здійснюється суспільний розвиток. Це дозволить пояснити чому формаційна парадигма передбачає періодизацію на основі послідовної зміни первісно-общинної, рабовласницької, феодальної капіталістичної та комуністичної суспільно-економічних формацій, в межах яких розглядається і історичний розвиток господарської сфери.

Як відомо, цивілізаційна парадигма причини суспільного розвитку пов’язує з протиріччям між відносним відокремленням та приналежністю (включеністю) індивіда до суспільства, з суспільною залежністю людей. Джерелом розвитку суспільних процесів є активна діяльність людей, що формується під впливом суспільної залежності. Тому історичний розвиток суспільства та його господарської сфери визначається у відповідності з формами суспільної залежності, зміна яких і обумовлює виникнення нових етапів розвитку. В зв’язку з цим студентам слід назвати основні форми суспільної залежності людей, що існували історично, та пояснити чому розвиток (поглиблення) свободи стає сенсом історії.

Необхідно проаналізувати феномен суспільної залежності та встановити, що в своїй сутності вона відображає взаємозв’язок між цілим (суспільством) та частиною (індивідом). Це дозволить зрозуміти визначальну роль цілого та розглядати в якості одиниці історичного розвитку людства конкретне суспільство. Його стан, структура та характер взаємозв’язків стають важливими моментами у встановленні періодизації історичного поступу господарської системи. Сказане дозволить зрозуміти чому різні стани суспільства стають основою періодизації господарського розвитку.

Кожне суспільство є частиною більш широкої спільноти людей – людства, розвиток якого впливає на поступ кожного суспільства. Тому першим напрямком періодизації історико-економічного розвитку суспільств на засадах цивілізаційної парадигми є встановлення основних етапів розвитку людства, в межах яких слід досліджувати еволюцію окремих суспільств. Людино центричність цивілізаційної парадигми є ключем для розуміння студентами існування трьох стадій розвитку людства – формування основ сучасних цивілізацій, становлення і розвиток світових цивілізацій та початок формування глобальної цивілізації – та для встановлення зв’язку між ними, визначення часових рамок їх існування. Необхідно уяснити, що господарський розвиток кожного суспільства повинен розглядатися в контексті особливостей відповідних стадій історичного поступу людства. Зазначені три стадії обумовлюють зміст трьох розділів дисципліни історії економіки та економічної думки.

Якщо на стадії формування світових цивілізацій суспільства мали общинний устрій, об’єднання людей здійснювалось переважно на засадах кровного рідства (в формі племен, родів тощо) де зв’язки між людьми мали скоріше природній характер, то на другій стадії розвитку людства відбулися радикальні зміни. Формування світових цивілізацій проявилося в тому, що організація суспільства набула форми держави в якій домінуючу роль стали відігравати суспільні зв’язки. Студентам необхідно проаналізувати основні формами держав – від держав общинного типу, до утвердження національної держави. Встановлення відмінностей у суспільній залежності людей в різних формах держав, її ролі в господарському житті дозволить показати і основні етапи в розвитку господарської сфери. Теми другого розділу дисципліни історія економіки та економічної думки дають можливість всебічно розкрити цей процес.

З утвердженням національних держав та заміни особистої – економічною залежністю людей, виникає ринкова система господарства. Вивченню її сутності та розвитку присвячуються третій та четвертий розділи дисципліни. В них передбачається провести аналіз етапів еволюції ринкового господарства та передумов переростання господарської сфери рамок національних держав і формування глобальної економіки. Ключем для визначення окремих періодів у розвитку ринкової системи господарства є зміна форм конкуренції, що виступає найбільш глибокою рисою даної господарської системи.

Необхідно вияснити чому конкуренція та її розвиток обумовлюють якісні зміни в господарській системі. Для цього слід розкрити зв’язок між конкуренцією та економічною свободою показати, що різний рівень свобод в господарській діяльності людей виступає формою прояву їх суспільної залежності. Тобто, важливо уяснити, що в конкуренції проявляється основне протиріччя суспільного розвитку господарської сфері.

На підставі розглянутого матеріалу студенти повинні бути здатні його узагальнити у наступному висновку. Одиницею процесу історичного розвитку є конкретне суспільство, що має власні, притаманні лише йому, характеристики (особливості) історичного поступу. Їх можна розкрити лише тоді, коли суспільство розглядається як складова людства, стадії розвитку якого безпосередньо впливають і на визначення стадій у розвитку суспільства. Тобто перший аспект періодизації розвитку суспільства здійснюється в рамках відомих трьох стадій еволюції людства.

На другій стадії кожне суспільство розвивається в рамках відповідної світової цивілізації. Тому періодизація розвитку господарської сфери суспільств залежить від таких цивілізаційних ознак як форма державної організації та особливостей суспільної залежності людей. Тобто тип світової цивілізації (цивілізаційна лінія людства), до якої належить суспільство, виступає наступним критерієм періодизації його розвитку.

Нарешті, кожне суспільство, що знаходиться на відповідній стадії розвитку людства та відноситься до одного з типів світових цивілізацій має власні особливості розв’язання головного протиріччя свого розвитку. Особливості суспільних умов взаємодії людей в господарській сфері обумовлюють специфіку господарської системи в різні періоди її функціонування, різні форми господарств, способи взаємодії тощо.

Таким чином періодизація історико-економічного розвитку суспільств передбачає єдність стадійного підходу, віднесення до однієї з ліній світових цивілізацій (лінійності) та встановлення притаманних кожному суспільству особливостей розв’язання головного протиріччя суспільного розвитку в господарській сфері (дискретності).

Розглянуті варіанти періодизації, що ґрунтуються на засадах формаційної та цивілізаційної парадигм, утворюють базу для критичного аналізу широко розповсюджених в літературі різних її варіантів. При цьому особливе значення мають критерії, що були обрані їх автори, аналіз яких дозволяє виявити як недоліки так і позитивні сторони запропонованих періодизацій. Іншою важливою обставиною оцінки існуючих в літературі варіантів періодизацій є відображення в них основних стадій, напрямків чи періодів, історичного розвитку господарської сфери.

Історично та логічно першу групу періодизацій утворюють визначення стадій господарського розвитку А.Смітом, С.Десницьким, Ф.Лістом. Студентам необхідно показати спільні підходи та відмінності позицій названих авторів, використання ними розвитку суспільного поділу праці в якості критерію періодизації. Це дасть можливість показати особливості тлумачення таких стадій як мисливства та збиральництва, скотарства, рільництва, комерції С.Десницьким; до них Ф.Ліст додає рільницько-мануфактурну та обґрунтовує ще й рільницько-мануфактурно-комерційну стадію.

Свої варіанти періодизації історичного розвитку господарської сфери суспільств, були запропоновані Б.Гільдебрандом, К.Бюхером та В.Ф.Левицьким. В їх основі лежить рівень відносної відокремленості господарських одиниць, який обумовлений не лише розвитком суспільного поділу праці, а і особливостями форм власності на засоби виробництва. Спираючись на різне тлумачення авторами впливу зазначених факторів на визначення періодів господарського розвитку, студентам слід показати відмінності між стадіями натурального, грошового і кредитного господарства, обґрунтованих Б.Гільдебрантом; стадіями домашнього, міського, народного господарства в періодизації К.Бюхера; стадіями замкнутого натурального, міського та народного, або грошового господарства в працях В.Левицького та розкрити обмеженості трактувань кожної з них.

Наступну групу класифікацій етапів історичного розвитку суспільств утворюють варіанти сучасних дослідників В.Ростоу, Д.Белла, Е.Тоффлера, К.Поланьї та ін. Ці автори в якості критерія періодизації розглядають особливості технології, що вирішальним чином впливає на результати виробництва і відповідно, на досягнення більш високого рівня добробуту населення. Студентам необхідно розкрити стадії економічного зростання обґрунтовані В.Ростоу (традиційне суспільство; суспільство вільної конкуренції, в якому створені передумови для піднесення; стадія піднесення, на якій машинне виробництво забезпечує зростання; наближення до зрілості, коли усі галузі охоплені машинним високотехнологічним виробництвом; суспільство масового споживання, в якому забезпечуються необхідні умови для усіх прошарків населення) та показати обмеженість і сильні сторони такої періодизації.

Окремо варто розглянути обґрунтовані Д.Беллом стадії доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільств і класифікацію Е.Тоффлера, в якій пропонується розмежувати стадії аграрного, індустріального та суперіндустріального суспільств. Порівнюючи названі стадії, необхідно показати єдність та відмінність їх ключових ознак і розкрити значення цих варіантів періодизації в історико-економічних дослідженнях.

Заслуговує на увагу також дослідження К.Поланьї, який в якості критерія періодизації запропонував розглядати особливості характеру взаємодії господарських суб’єктів на різних етапах розвитку економічної сфери суспільства. Це дозволило йому виділити такі способи взаємообмінів як реципрокність, редистрибуція та еквівалентність. Студентам необхідно вказати на історичні періоди в яких мали місце вказані способи обміну, що виникають в процесі господарської взаємодії.

Питання для перевірки знань

1. Що являє собою суспільство як полісистемне утворення та яке місце у ньому займає господарська система?

2. В чому полягає зміст формаційної парадигми стосовно господарського розвитку суспільства та які її недоліки?

3. Які теоретичні витоки та особливості методологічних засад цивілізаційної парадигми щодо розвитку господарської сфери суспільства?

4. Що являє собою системно-синергетичний підхід та які його принципи в аналізі економічних процесів та явищ?

5. Що таке цивілізація та які гілки цивілізаційного розвитку існують?

6. Що є основною одиницею аналізу історичного розвитку суспільства в межах цивілізаційної парадигми?

7. Якими особливими рисами характеризується те чи інше суспільство як цілісне утворення?

8. Що є джерелом рушійних сил розвитку суспільства згідно цивілізаційної парадигми?

9. Назвіть та охарактеризуйте основні типи господарських систем.

10. Що таке реципрокність та яку роль вона відіграє у відносинах власності та розподілу?

11. Які історичні форми господарських одиниць вам відомі? Назвіть їх та коротко охарактеризуйте.

12. В чому полягає особливість предмету історії економіки та економічної думки?

13. Що таке кліометрія та яка особливість її методології у порівнянні з традиційною економічною історією?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Визначте та проаналізуйте господарські одиниці та їх історичні форми.

2. Розкрийте завдання курсу історії економіки та економічної думки.

3. Охарактеризуйте етапи та напрями розвитку історії економіки та історії економічної думки.

4. Роль влади в організації економічних систем.

5. Суспільне виробництво: фактори, показники розвитку.

Творче завдання

Подайте порівняльний аналіз формаційної та цивілізаційної парадигм у формі таблиці.

Основні положення

Література

1. Аникин А.В.Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. – 3-е изд. – М.: Политиздат, 1979. – С. 5 – 33.

2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Пер. с англ., 4-е изд. – М.: «Дело Лтд», 1994. – 720 с. – Введение (С. 1 – 8), Гл. 17. Методологический посткриптум (С. 647 – 660).

3. Иноземцев В.Л. Очерки истории экономической общественной формации: Научное издание. – М.: Таурус Альфа, Век. 1996. – С. 69 – 104.

4. Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / Під ред. С.В. Степаненко – К.: КНЕУ, 2008. Гл. 1.

5. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 1 / За ред. В.Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – С. 7 – 32.

6. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег // Кейнс Дж.М. Избранные произведения. – М.: Экономика, 1993. – Гл. 24.

7. Кульчицький Б. Сучасні економічні системи. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2004. – С. 5 – 84.

8. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. / Т. Кун; Сост. В.Ю. Кузнецов. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – С. 3 – 9, 9 –268.

9. Лакатос Имре. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. / Т. Кун; Сост. В.Ю. Кузнецов. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – С. 269 – 454.

10. Лакатос Имре. История науки и её рациональные реконструкции / Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. / Т. Кун; Сост. В.Ю. Кузнецов. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. – С. 455 – 524.

11. Мартыновский С. Экономика от Аристотеля до наших дней: Основные направления анализа. – Одесса: Друк, 2001. – С. 3 – 15.

12. Негиши Т. История экономической теории: Учебник. – М.: АО «Аспект Пресс», 1995. – Предисловие; Гл. 1.

13. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 3 – 18.

14. Хикс Дж. Теория экономической истории. Пер. с. англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Р.М. Нуреева. – М.: НП «Журнал Вопросы экономики», 2003. – С. 6 – 26.

15. Экономическая история мира. Европа. / Под общ. ред. М.В. Конотопова. М., 2004. – С. 7 – 15.

Розділ І. Господарство первісних суспільств (до VІІІ ст. до н.е.).