Фактори розвитку ринкових економічних систем та економічна думка, що його відображає

Вивчення цього питання слід розпочати з загальної характеристики розвитку господарства, суспільств Західної цивілізації, нових правил та способів вирішення нагальних проблем і викликів що постали у другій половині ХХ ст. В логічній та хронологічній послідовності етапи розвитку Західної цивілізації у післявоєнний період набули такого вигляду: післявоєнна відбудова економік Західної Європи, бурхливе економічне зростання, розбудова суспільства загального добробуту, формування змішаних економік, реалізація ідеї людиноцентризму через створення системи соціального забезпечення, кризи середини 70-80-х років та засоби їх подолання. Розглядаючи цю послідовність, слід встановити причини і наслідки кожної ланки, передати змістовне наповнення кожного процесу і явища.

Серед низки факторів впливу на розвиток суспільств Західної цивілізації слід акцентувати увагу на: фінансово-торговельному (трансформація фінансових інститутів), інтернаціонально-інтеграційному (інтернаціоналізація виробництва та інтеграція господарських систем), науково-технічному та технологічному (розгортання сучасної науково-технічної революції), соціально-оптимізуючому (соціалізація як реалізації ідеї людиноцентризму). Студентам необхідно розкрити зазначені фактори та показати особливості дії в окремих країнах.

З метою глибокої і об’єктивної оцінки нових тенденцій у розвитку світового господарства та господарств національних економік розвинутих країн, необхідно з’ясувати суть наукових досліджень, в яких знайшли відображення зазначені процеси. Насамперед це стосується неокейнсіанського напряму, який виникає внаслідок перетворення ортодоксального кейнсіанства у магістральний напрям світової економічної науки і теоретичну основу державного регулювання ринкової економіки.

Необхідно розглянути нові погляди, що відображали зміни в господарській діяльності. Зокрема, перегрупування основних напрямів економічної думки, яке полягало у втраті кейнсіанством ролі теоретичного лідера і актуалізації неокласичного напряму у вигляді економічного неоконсерватизму. Зміни, що відбулися в економічному розвитку провідних країн Заходу, по-новому поставили старе питання про оптимальне співвідношення державного регулювання та стихійних ринкових сил. Серцевиною неоконсерватизму стає монетаризм, який акцентує увагу на регулюванні економіки через сферу грошово-кредитного обігу.

Розробка теоретичних засад соціального ринкового господарства належить представникам неоліберального напряму, започаткованого у Німеччині в 30-х роках під проводом професора Фрайбурзького університету В. Ойкена (1891-1950). Саме у цей період в найбільш благополучних країнах Заходу – США, Канаді, Японії, Великобританії, Франції, Західній Німеччині, Скандинавських та інших країнах складається соціально-економічна система, яка поєднує ринкові принципи організації господарства системою соціальних гарантій під назвою – соціальне ринкове господарство. Суть та значення таких змін у господарській системі потребують всебічного розгляду студентами.

Питання інституціональної структури господарства, господарських форм та їх розвитку, економічного зростання, відносин власності та місця і ролі держави досліджуються у межах інституціонального напряму, новий етап розвитку якого випадає на період даної теми у формі неоінституціоналізму.

При розгляді фактору трансформації фінансово-торговельної системи необхідно з’ясувати ті основні завдання, що постали перед урядами розвинутих країн у післявоєнний період, пов’язані з спробами стабілізації цієї сфери економіки, уникнення руйнівних інфляційних процесів, та сприяння світовій торгівлі. З цією метою окремому аналізу підлягає „План Маршалла” та рішення, прийняті на „Бреттон-Вудській” міжнародній валютно-фінансовій конференції у 1944 році.

Вимагають особливої уваги проблеми модифікації валютних систем, на основі аналізу їх еволюційного поступу від бреттон – вудського періоду до ямайського. З’ясування характерних ознак цього процесу надасть можливість виявити причини як економічного зростання 50-60-х, так і економічної кризи 70-поч. 80-х рр..

На увагу також заслуговують нові утворення на міжнародному валютному ринку післявоєнного періоду: Міжнародний валютний фонд, а також Міжнародний банк реконструкції і розвитку, або Світовий банк. Для з’ясування їх виняткової ролі в економіці, слід зосередитися на вивченні мети діяльності та функцій цих установ. При подальшому вивченні теми доцільним буде з’ясування міри ефективності заходів зазначених установ у процесі розвитку світової системи господарства.

Абсолютно новим явищем, починаючи з 80-х років ХХ ст., стає становлення і зростання фінансових ринків (валютних, фондових, кредитних). З’ясування причин та наслідків цього явища, а також аналіз впливу фінансового фактору на функціонування господарства на даному етапі становить ще один аспект вивчення теми.

Наступним етапом вивчення процесів, що відбувалися у фінансовій сфері, має стати розгляд впливу глобалізації на фінансові ринки та їх інтеграцію. Завершити аналіз трансформаційних зрушень у фінасово-торговельній сфері необхідно ознайомленням з теорією монетаризму М. Фрідмена (1912-2007). При вивченні цієї теорії важливо розглянути економічні погляди вченого на визначальну роль грошового (монетарного) фактору у досягненні макроекономічної стабільності. Слід звернути увагу також на відмінну від кейнсіанства наукову інтерпретацію монетаризмом природи та причин циклічності ринкової економіки.

Окрім зазначеного, важливо розкрити зміст монетарної антиінфляційної політики. Фрідмен ґрунтував її на суворому контролі держави над грошовою пропозицією та емісією. Також необхідно розглянути основні інструменти монетарної політики, які базуються на неокласичному монетарному рівнянні.

При вивченні даного питання важливо також усвідомити суть основного монетарного правила, яке передбачає відповідність щорічного приросту грошової маси щорічному приросту національного продукту. Згідно з ним, збільшення грошової маси за умов нормального стану економіки є оптимальним в межах приблизно 3 – 4 % на рік. Поясніть, чим обумовлюється ця величина?

Важливим питанням дослідження теорії монетаризму є її реалізація в „рейганоміці”. З’ясовуючи суть реалізації цієї теорії на практиці важливо встановити позитивні наслідки для економіки окремих інструментів та заходів. У першу чергу, мова йде про інфляцію і стабільність грошової одиниці. Детально ознайомитися з теорією монетаризму можна в працях її фундатора: Фридмен М. Количественная теория денег – М., 1996., Фридмен М. Если бы деньги заговорили – М., 1998.

При розгляді наступного фактору впливу на розвиток господарства, а саме інтернаціоналізації, євроінтеграції та глобалізації, слід зосередити увагу на створенні нових міжнародних інститутів та органів, які регулюють різноманітні аспекти розвитку світової системи господарства, а також поетапному формуванні регіональних та міжнародних блоків і угруповань, з’ясування функцій таких утворень та їх значення у просуванні господарських процесів у другій половині ХХ ст. Слід наголосити на активній позиції і ролі США в цьому процесі та програм світового економічного регулювання – „світового картелю”, „всесвітнього альянсу”, „всесвітнього уряду”, розроблених американськими економістами. Безпосереднім предметом аналізу у цьому питанні є діяльність таких наднаціональних утворень, як МВФ та МБРР, а також ООН, МОП та ін.

При цьому слід пам’ятати, що головною ознакою впливу міжнародних економічних організацій на розвиток національних економік стає делегування ряду регулятивних соціально-економічних функцій від управлінських структур національних економік до централізованих наднаціональних структур, з метою подолання асиметрії в економічному розвитку національних економік, стабілізації соціальної сфери. Необхідно і ознайомитись з дослідженнями провідними вченими, насамперед Дж. Вайнером, Дж. Мідом (1907-1996), Р. Ліпсі (р.н. 1928), Я. Тінбергеном (1903-1994), Т. Скітовскі (р.н. 1910), Б. Балашем, Г. Мюрдалем (1898-1987) зазначених проблем.

При переході до розгляду наступного фактору впливу на розвиток господарства суспільств Західної цивілізації – науково-технічної революції (НТР), слід згадати усі її етапи, починаючи з промислового перевороту. Це надасть можливість зрозуміти суть посилення впливу даного фактору, починаючи з середини ХХ ст., його визначальну роль у житті людства. Потребують ретельного вивчення характерні ознаки НТР у 50-80-х роках, а також її вплив на структурні зрушення у господарських комплексах розвинутих країн світу.

Прогрес науки і техніки, запровадження нових технологій стає визначальною рисою даного періоду. Більш того, для нього притаманна революційна форма НТП, яка забезпечила більш високий ефект, великі масштаби і прискорені темпи розвитку національних економік Європейської цивілізації, а також США і Японії, порівняно з довоєнним періодом. Саме ця форма НТП втілюється в науково-технічній революції. Слід мати на увазі той факт, що НТР здійснювала вплив на різні сфери економіки, і в цьому відношенні окремої уваги заслуговує „зелена революція”, суть якої слід всебічно проаналізувати.

Проблематика відображення НТР в економічній думці, висвітлюється детально та різносторонньо. На увагу заслуговують американська теорія НТР, сформована переважно П. Друкера (р.н. 1909), теорія „кібернетичної революції” Р. Тібольда (р.н. 1929), європейські концепції 50-60-х років С. Малле і А. Турена, теорія другої промислової революції – Ж. Фурастьє (р. н. 1907), Р. Арона (1905-1983), а також Ф. Штернберга, і Ж. Еллюля.

Наступним етапом вивчення теми має стати розгляд такого явища, як соціалізація суспільств Західної цивілізації. При цьому слід зробити особливий наголос на активну реалізацію, у даний період ідеї людиноцетризму. До аналізу соціальної підсистеми необхідно долучити демографічний фактор, з’ясувати причини та суть вибудовування урядами розвинутих країн соціальних запобіжників. Вивчаючи проблематику даного спрямування, слід пам’ятати про те, що у руслі сучасної цивілізаційної парадигми людина є центральною постаттю суспільства, його стрижнем та найбільшою цінністю. Про це свідчить діяльність таких інституцій, як ООН, МОП. На цьому етапі вивчення теми слід ознайомитися з Загальною декларацією прав людини, схваленою Генеральною Асамблеєю ООН, 10 грудня 1948 р.; Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права людини (схвалено Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1966 р.), а також цілою низкою Конвенцій, прийнятих Міжнародною Організацією Праці.

Розвиток соціальних інститутів у 50-70-х роках ХХ ст. призводить до утвердження моделі соціального партнерства, що знайшла своє поширення в межах країн західноєвропейської цивілізації і базувалася на механізмі правового регулювання договірного процесу між інститутами державної влади, місцевого самоуправління з організаціями, що представляють інтереси найманих працівників (профспілки), і з представницькими об’єднаннями працедавців (підприємців). З метою подальшої оцінки цієї моделі, слід ознайомитися з концепцією соціального партнерства, що становить один з елементів теорії трансформації капіталізму (розроблено в 50-60-х рр., в межах інституціонального напряму такими вченими як, Р. Арон, Дж. Ґелбрейт (р.н. 1908)).

Завершує вивчення першого питання і додає розуміння її цілісності розгляд впливу на господарське життя духовно-культурної сфери (підсистеми) суспільств Західної цивілізації. До числа принципово нових явищ, пов’язаних з серединою та другою половиною ХХ ст., у духовно-культурній сфері належить виникнення такого феномена, як „масова культура”. Породження цього феномена та його вплив на формування „масового суспільства” і „масового споживача” становить суть цього питання. Важливим є розуміння культурної ситуації, що стала підсумком розвитку людства у другій половині XX століття, а також, бачення нового портрету людини, що поєднувала у собі гуманізм і бездуховність, індивідуалізм і спробу подолання відчуженості, пошук вищого сенсу свого існування і прагнення до накопичення речей, втеча від світу, відчуття своїх сил і страх перед прийдешнім Апокаліпсисом.

У підсумку з’ясувавши та вивчивши характерні риси, ознаки розвитку суспільств Західної цивілізації у 50-80-х роках ХХ ст., слід зосередити увагу на сутності новизни визначених тенденцій та їх ймовірних наслідках.