Інституціоналізм та зростання його значення під впливом змін у господарській практиці

Це питання хоч і розглядається заключним у темі, але воно займає у ній центральне місце, що обумовлюється впливом інституціональної економічної теорії на господарський розвиток і функціонування економіки в цілому.

Характеризуючи етапи еволюції, методологічні особливості та структуру інституціонального напряму в другій половині ХХ ст., потрібно опиратися на знання, що отримані при вивченні змісту теоретико-методологічних засад неокласики, і виходити з того, що починаючи з 50 – 60-х рр. XX ст. саме в межах неокласичної течії формується новий науковий напрям, який передбачає поєднання економічної теорії та інших суспільних наук. Якщо інституційно-соціологічний напрям, що виник на початку XX ст. вважається “старим” інституціоналізмом, то цей напрям називають неоінституціоналізмом. Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримала визнання у 80 – 90-х рр. ХХ ст.

Особливу увагу потрібно звернути на теоретичні надбання основних представників неоінституціоналізму, якими перш за все є Нобелівські лауреати Рональд Гаррі Коуз (1910 р.н.) та Даглас Норт (1920 р.н.), Олівер Вільямсон (, та, відповідно, на теоретичний зміст їхніх основних праць – “Природа фірми” (1937), “Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки” (1990), “Економічні інституції капіталізму. Фірми, маркетинг, укладання контрактів” (1985).

Необхідно з’ясувати, якими факторами обумовлювалося посилення інтересу до інституціональної теорії взагалі, та до неоінституціонального напряму зокрема та перетворення його в один із провідних напрямів світової економічної думки. Чому “старі” інституціоналісти залишилися аутсайдерами світової спільноти вчених-економістів, а неоінституціоналісти змогли стати його фаворитами; про що свідчать списки Нобелівських лауреатів з економіки останніх років. При розгляді цього питання потрібно звернути увагу на структуру сучасного інституціоналізму та шляхи його еволюції у другій половині ХХ – початку ХХІ ст.

Поряд із цим, звертаємо увагу на те, що неоінституціоналізм має два напрямки – неоінституціональну економіку та нову інституціональну економіку. Незважаючи на майже ідентичні назви, ці два напрями мають принципово різні підходи, сутнісність яких треба проаналізувати.

Важливо з’ясувати, що у більшості напрямів неоінституціоналізму основна увага звертається на правові аспекти економічного життя. Відповідно до контрактної (договірної) парадигми неоінституціоналізму, будь-які відносини між людьми розглядаються як взаємовигідний обмін, що закріплюється певними зобов’язаннями сторін. Саме способи регламентації договірних відносин визнаються найважливішою економічною інституцією.

Також необхідно звернути увагу на предмет вивчення певних концепцій неоінституціональної економічної теорії, яким є інституційне середовище, тобто фундаментальні політичні, соціальні та юридичні правила, у межах яких відбуваються процеси виробництва та обміну (конституційне, виборче, майнове та контрактне право та ін.). Ці концепції представлені публічною та приватною сферою, до яких відповідно належать теорія суспільного вибору (Дж. Б’юкенен – 1919 р.н., Гордон Таллок – 1922 р.н., Менкур Олсон – 1932–1998), у якій акцент робиться на втратах, що породжуються діяльністю політичних інституцій, теорія прав власності (Р. Коуз, Армен Алчіан – 1914 р.н, Гарольд Демсетц – 1930 р.н., Річард Познер – 1939 р.н.), яка акцентує увагу на виграші у добробуті, який забезпечують правові інституції (судова система тощо).

З’ясовуючи методологічні особливості неоінституціоналізму, слід звернути увагу на те, що вони обумовлюються вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціоналізмом та неокласикою. Неоінституціоналізмом, на відміну від старого американського інституціоналізму, активно використовуються такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція “економічної людини”, максимізація корисності тощо.

Необхідно засвоїти, що учення про транзакційні витрати має основоположне, фундаментальне значення в неоінституціоналізмі. Про це свідчить зокрема те, що неоінституціоналісти вважають, що неокласична теорія звужує можливості свого економічного аналізу через те, що враховує лише трансформаційні витрати і не розглядає витрати взаємодії між людьми – транзакційні витрати. Зверніть увагу на те, що неоінституціональна теорія характеризує людину реалістичніше, враховуючи також опортуністичну поведінку.

Аналізуючи зміст нової інституціональної економіки, необхідно з’ясувати, що вона відображає спробу створити нову теорію інститутів, таку, що не пов’язана з попередніми постулатами неокласики і представлена теорією ігор, теорією неповної раціональності та економікою угод.

Розгляд неоінституціональної економічної теорії є логічним після загальної характеристики сучасного інституціоналізму, сучасних інституційно-соціальних концепцій та постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки. Тут послідовно розглядаються три центральні проблеми: теорія прав власності та трансакційні витрати, теорема Р. Коуза, теорія суспільного вибору.

З’ясуйте, що таке транзакційні витрати, у чому їхня суть, чим вони відрізняються від іншого виду витрат (виробничих чи трансформаційних), та як еволюціонувала теорія трансакційних витрат від Р. Коуза до його послідовників (Кеннет Ерроу –1921 р.н., Джордж Стіглер – р.ж. 1911–1991, Армен А. Алчіан, Гарольд Демсетц, Олівер Вільямсон), які вийшли на наступний рівень абстракції, об’єднавши в одну категорію витрати функціонування фірми та ринку і протиставивши їх трансформаційним витратам.

Р. Kоуз визначив трансакційні витрати, як витрати функціонування ринку. Простежте еволюцію цього поняття, і, з’ясуйте, що являє собою на сьогодні загальноприйняте визначення трансакційних витрат та проаналізуйте на типових прикладах дію трансакційних витрат. Але слід зазначити, що у сучасній економічній теорії трансакційні витрати отримали безліч трактувань, іноді навіть діаметрально протилежних. Важливо звернути увагу на те, що у зв’язку з виявленням трансакційних витрат виникає і функціонує трансакційний сектор економіки.

З теорією трансакційних витрат та трансакційним сектором економіки тісно пов’язані майнові права та теорія прав власності. Р. Коуз продемонстрував, що точність та сила аналізу можуть покращитися, якщо його здійснювати, оперуючи правами на використання товарів, тобто „майновими правами”, а не самими товарами. Р.Коуз приходить до висновку, що визначення майнових прав та їх розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів та інших правил безпосередньо впливають на економічні рішення та їх результат. Більше того, майнові права – це основний компонент в аналізі інституціональної структури економіки.

Важливим при розгляді цього питання є з’ясування того, що у „Природі фірми” Р. Коуз сформулював два питання, які рідко були об’єктами безпосереднього економічного аналізу і, отже, не мали чіткої відповіді. Зокрема: чому економічні організації представлені саме фірмами? та – чому кожна фірма має свою певну величину? Простежте, до яких висновків приходить Р. Коуз і як це пов’язано з трансакційними витратами та їхніми обсягами. Важливе місце в теорії трансакційних витрат займає дослідження проблеми опортунізму. Зверніть увагу на зміст двох основних форм опортуністичної поведінки – “ухиляння” та “здирство”. З’ясуйте, у яких випадках вони виникають, проілюструйте це на прикладі постконтрактного опортунізму.

При з’ясуванні змісту економічної теорії прав власності, на основі аналізу поглядів А. Алчіана та Г. Демсетца, охарактеризуйте наступні основні аспекти цього питання: визначення, або „специфікація”, прав власності як з точки зору суспільства (правила гри), так і з точки зору індивідуальних агентів („пучки правомочності”); та проблема захисту прав власності.

Аналіз Теореми Коуза пов’язаний з заснованим ним новим напрямом економічної науки, який отримав назву “проблеми соціальної вартості” і випливає зі змісту праці “Проблеми соціальних витрат” (1960). Праця Р. Коуза була спрямована проти пануючої в економічній тeopiї тенденції всюди, де тільки можна, шукати так звані “провали ринку” та закликати до державного втручання з метою їх подолання. У ній він дав також новий поворот дискусії про значення прямої взаємодії між фірмами та домашніми господарствами. З’ясуйте, які висновки зробив Коуз.

Зверніть увагу на те, що саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства отримав назву “теореми Коуза”, яка проголошує, що “якщо права власності чітко визначені i трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінною i ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності”.

Сьогодні теорема Коуза вважається одним із найбільш яскравих досягнень економічної думки повоєнного періоду. Зверніть увагу на те, що теорема присвячена проблемі зовнішніх ефектів (екстерналій). Розгляньте приклади негативних та позитивних екстерналій. Проаналізуйте основні чотири теоретичні і практичні висновки, що випливають із теореми Коуза. Зверніть увагу також на значення теореми Коуза для пострадянських країн у їхніх суспільних та економічних трансформаціях.

Поряд із теорією прав власності та теоремою Коуза також важливе значення для пострадянського простору має теорія суспільного вибору, яка є одним із найяскравіших напрямків, що пов’язаний з використанням методології неокласичної економічної теорії для вивчення політичних процесів та феноменів. Теорія суспільного вибору як галузь економічної науки вивчала питання оподаткування та державних витрат у контексті проблем надання суспільних благ. Надалі даний напрямок економічної науки значно розширив сферу свого аналізу і який на сьогодні можна розглядати як „економічну теорію політики”. При вивченні цього питання зверніть увагу на етапи розвитку теорії суспільного вибору та на її три особливості, що визначають характер розроблюваних на її основі аналітичних схем.

Особливу увагу приділіть розгляду поглядів представника так званої Вірджинської школи в економічній теорії, засновником і визнаним лідером якої є американський економіст Дж. Б’юкенен, нагороджений у 1986 році Нобелівською премією з економіки „за дослідження договірних та конституційних основ теорії прийняття економічних та політичних рішень”. Зверніть увагу на те, синтез яких наукових напрямів призвів до виникнення теорії суспільного вибору, та на які три основні передумови вона спирається. Основними сферами аналізу цієї теорії є: сам виборчий процес, діяльність депутатів, теорія бюрократії, політика державного регулювання.

Зверніть увагу на те, що Дж. Б’юкенен запропонував нову концепцію організації політичного ринку для досягнення згоди у суспільстві. У межах „політичного обміну” виділялось два рівні суспільного вибору: розробка правил та процедур прийняття політичних рішень, сукупність яких Дж. Б’юкенен назвав „конституцією політичної економії”; та практична діяльність держави та її органів на основі прийнятих правил та норм. Важливим є з’ясування ролі держави з точки зору представників теорії суспільного вибору, на думку яких держава повинна виконувати охоронні функції і не брати участи у господарській діяльності, а господарюючі суб’єкти повинні укладати угоди без регламентації з боку держави.

Зверніть увагу на остаточний висновок вірджинської школи – якщо уряд за своєю природою не в змозі діяти в інтересах всього суспільства, то краще обійтися без його участі. Чим саме обумовлено такий висновок? Перелік “провалів” держави, що є логічним завершенням теорії суспільного вибору, коли держава (уряд) неспроможна забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів. Про які провали держави йдеться?

Питання для перевірки знань

1. Що таке економічна глобалізація, який її вплив на національні господарства та на яких рівнях вона відбувається?

2. Що таке міжнародна економічна інтеграція та які етапи у своєму розвитку проходять міжнародні інтеграційні процеси?

3. Назвіть основні міжнародні регіональні і субрегіональні економічні інтеграційні об’єднання та на якому етапі знаходиться європейська економічна інтеграція?

4. Що таке транснаціональні корпорації та які сучасні тенденції їх становлення?

5. У чому полягає суть інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст., які її передумови та наслідки?

6. Які теоретико-методологічні особливості, структура та етапи еволюції інституціональної економічної теорії у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

7. Які методологічні засади теорії постіндустріального суспільства, етапи її розвитку та основні представники?

8. Що собою являє постіндустріальна сервісно-інформаційна економіка, які її характерні риси та фактори розвитку?

9. Які основні проблеми досліджує економічна теорія прав власності?

10. У чому полягає зміст теореми Коуза?

11. До чого зводяться основні положення теорії суспільного вибору?

12. Що таке венчурна форма господарювання в інноваційній сфері та які види контрактів про венчурне фінансування існують?

Питання для самостійного вивчення

1. Теоретико-методологічні особливості нео- та нового інституціоналізму.

2. Теорія постіндустріального суспільства та її основоположники про витоки сучасної інформаційно-технологічної революції. Д. Белл.

3. Характерні риси та фактори розвитку постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки.

2. Інновація та венчур як якісна мікроекономічна риса сучасної економіки.

Творче завдання

1. Зробіть порівняльну характеристику поглядів представників інституційно-соціальних теорій, заповнивши таблицю.

Література

1. Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / Під ред. С.В. Степаненка. – К.: КНЕУ, 2008. гл. 13.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Перевод с английского. – М.: Academia, 1999. – С. ІХ – LXXXIV.

3. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Пер. с англ. – М.: Изд-во «Весь мир», 2004. – С. 23 – 36.

4. Довбенко М.В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія): Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – С. 154 – 213.

5. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация: Научное издание. – М.: «Academia» – «Наука», 1999. – С. 24 – 55.

6. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. – М.: Логос, 2000. – С. 5 – 40.

7. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 465 – 497.

8. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 2 / За ред. В.Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – С. 415 – 564.

9. История экономических учений (современный этап): Учебник /под общ. ред. А.Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – С. 197 – 232, 259 – 274.

10. История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашовой: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. – С. 653 – 718.

11. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Пер. с англ. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – С. 49 – 80, 81 – 156.

12. Кастельс М. Інтернет ґалактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. Науково-популярне видання. К.: Ваклер, 2007. – С. 62 – 116.

13. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер. с англ. М.: «Дело ЛТД», 1993. – С. 87 – 141.

14. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки \ Пер. з англ.. І. Дзюб. – К.: Основи, 2000. – С. 137 – 179.

15. Олсон Менкур. Логіка колективної дії. Суспільні блага і теорія груп / Переклад з англійської, післямова Сергія Слухая. – К.: Лібра, 2004. – 272 с.

16. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 341 – 370.

(4 години-2 семінари)

План семінарського заняття

Дана тема присвячена аналізу господарства та економічної думки України в умовах радянської економічної системи і охоплює період від 1917р. до 1991р.

Головною метою теми є дослідження процесу становлення та розвитку господарської системи командно-адміністративного типу, методів управління економікою, трансформації відносин власності, що їй притаманні та ін., а також висвітлення цих процесів в радянській економічній літературі 20 – 80-х років ХХст.

При вивченні питань, що розглядаються в даній темі, підготовці до семінарських занять, виконанні завдань для самостійної роботи, окрім матеріалу навчального посібника “Історія економіки та економічної думки”, слід використовувати також додаткову рекомендовану літературу, що дозволить глибше засвоїти теоретичний матеріал.