Економічна політика зростання та антикризова політика у реформуванні господарств окремих країн Західної Європи,

США та Японії

Вивчення останнього питання теми направлені на з’ясування економічної політики окремих країн Західної Європи, США та Японії. Існують різні точки зору на природу інтенсивного економічного зростання розвинутих країн, їх господарств, але перш ніж переходити до подібного роду пояснень, слід ознайомитись з його основними показниками. Загалом потрібно визнати той факт, що збільшення світового промислового виробництва з 1948 по 1971 р. в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії.

При переході до розгляду економічної політики зростання необхідно встановити головні цілі урядів розвинених країн і звернути увагу саме на ті, що виходили, насамперед з кейнсіанських принципів, зокрема: забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Далі, слід звернути увагу на фактори сприяння досягненню економічного зростання. Серед них слід акцентувати увагу на поширення принципів взаємного співробітництва та соціального партнерства; об’єднання інтересів власників капіталу, роботодавців, профспілок; прогресу наукової організації праці; використання потенціалу менш розвинутих країн за посередництва ТНК тощо.

Для подальшої оцінки політики економічного зростання потрібно перейти до її відображення в теоріях економічного зростання. Проблеми економічного зростання особливо інтенсивно почали розроблятися після Другої світової війни, хоча особливої актуальності набули після кризи 1929-1933 рр. В цілому слід наголосити на тому, що з середини ХХ ст. теорії зростання утворили особливий напрям економічної науки.

З метою ознайомлення з теоріями економічного зростання, у першу чергу слід виокремити найвпливовіші та найзначніші з них. Усі макроекономічні теорії, окрім, суто пояснювального компоненту економічної дійсності, мають практичну складову. Звідси, постає завдання застосування центральних моделей, насамперед кейнсіанства на практиці. В цьому розумінні особливо ретельно слід здійснити аналіз неокейнсіанської моделі зростання Харрода-Домара, а також неокласичних теорій економічного зростання Р. Солоу (р.н. 1924) та Дж. Міда (1907-1995). Важливим, при цьому є встановлення причини критики Р. Солоу неокейнсіанської моделі.

Дослідження умов і факторів економічного зростання означали трансформацію статистичного підходу в динамічний. З цього приводу доречно з’ясувати аргументацію неокласиком Дж. Мідом можливості існування стійкої динамічної рівноваги. Доведення цього факту міститься у праці британського вченого – „Неокласична теорія економічного зростання” (1961).

Окреме місце посідає дослідження американського вченого українського походження – С. Кузнеця (1901-1985). Він є фундатором інституціональної теорії економічного зростання. Важливою тезою його досліджень є та, що за сучасних умов економічне зростання залежить від внесків у „людський капітал” в більшій мірі, ніж від інвестицій в уречевлений капітал. Звідси, на підставі аналізу параметрів економічного зростання розвинутих країн у другій половині ХХ ст., необхідно спробувати довести або спростувати думку вченого.

Розглянувши теорії зростання, слід перейти до вивчення теорії циклу. Перш ніж ознайомитися з цією теорією, слід усвідомити той факт, що у повоєнний період в умовах стрімкого, але нерівномірного зростання важливим завданням для провідних західних економістів стає зосередженість їх досліджень на економічному циклі в цілому, тобто у єдності чотирьох його фаз: кризи, депресії, пожвавлення та піднесення. З’ясування небезпеки для економіки бурхливих інфляційних бумів, їх прирівнювання до тривалих спадів, зумовило потребу в розробці нової теорії циклічних коливань, зорієнтованої на регулювання циклу на всіх стадіях його протікання. Цей напрям досліджень було започатковано Р. Харродом (1900-1978) у праці „Торговий цикл” (1936), продовжено П.Самюельсоном (р.н. 1905) та Дж. Хіксом (1904-1989). Але найбільший внесок у її розробку вдалося здійснити кейнсіанцю Е. Хансену (1887-1976).

У нашому випадку для аналізу суті циклічності, слід обрати теорію циклу Е. Хансена, оскільки крім суто теоретичних питань, автор пропонує заходи для достатньо виваженої економічної політики, або державної антициклічної політики, які застосовуються до сфери обігу, перерозподілу доходів. Знання змісту цієї політики, становить потужний потенціал експерта в галузі макроекономіки.

В цілому неокейнсіанське трактування циклу опирається на три концепції:

1. Концепція граничної ефективності капіталу. За цією концепцією стимули до інвестування зберігаються до того моменту, поки передбачувана норма прибутку перевищує норму відсотка або є рівною їй.

2. Концепція функції споживання. Дана концепція виражає таку залежність між споживанням і доходом, за якої частка споживання в силу більш повільного його росту постійно знижується. Наслідком цього є зростання потреби у капіталовкладеннях для підтримки попереднього темпу зростання. Функція споживання в свою чергу визначає величину мультиплікатора, що встановлює залежність між приростом інвестицій і приростом доходу.

3. Концепція акселератора. Акселератор слугує кількісним вираженням „принципу акселерації”, згідно з яким кожний приріст (або скорочення) доходу, попиту або продукції викликає більший приріст (або скорочення) інвестицій.

В ході подальшої еволюції, традиційне кейнсіанство, вже в 1950 - 1960-ті роки – трансформувалось в школу, яку називають кейнсіансько-неокласичним синтезом. Впродовж чверті століття після закінчення Другої світової війни ця школа становила лідируючий напрям в макроекономіці і саме тому вивченню її розробок повинне посісти вагоме місце у дослідженні проблематики економічного зростання. Складовими кейнсіансько-неокласичного синтезу є макроекономічна модель Хансена / Самюелсона, багатофакторна модель економічного зростання Хікса / Хансена, а також крива Філіпса, розроблена англійським статистиком Е. Філіпсом (1914-1975).

Важливим є розгляд питання щодо втілення теоретичних розробок провідних економістів на практиці. У першу чергу потрібно звернути увагу на, так зване „економічне диво” Німеччини. Методологічні основи теорії „соціального ринкового господарства”, що закладалися авторами „теорії порядку”, представниками німецького лібералізму – В. Ойкеном, а також його послідовниками Ф. Бемом, В. Репке, А. Рюстовом, Л. Мікшером, А. Мюллер-Армаком, було розглянуто у попередньому питанні. Основою „економічного дива” стала реформа Л. Ерхарда – почесного професора факультету державного права Мюнхенського університету (у 1949р., після утворення ФРН – міністр економіки, а з 1963р. – канцлер ФРН). Втілював у життя реформу Ерхарда у 50-60-ті рр., канцлер К. Аденауер, а цей період у житті Західної Німеччини було названо „ерою Аденауера”.

При вивченні становища Англії та Франції слід зосередитися на елементах державного регулювання уряду лейбористів та економічному курсі Ш. де Голля.

Вивчаючи економіку США, слід встановити причини світового лідерства цієї країни у післявоєнний період. Для цього необхідно акцентувати увагу на чинниках економічного зростання та впровадженні НТР в економіку США у 50-70-ті рр. Важливо зазначити, що вирішальну роль у цьому питанні відіграло створення інституціонального середовища, сприятливого для засвоєння НТР та подальшого економічного зростання. Серед основних його складових відзначаються: свобода підприємництва і особистості; повага громадян до закону; мобільність населення з метою більш раціонального розміщення ресурсів; відсутність особистої залежності людей та ін. Крім цього потребують ретельного вивчення напрями структурної перебудови економіки США під впливом НТР.

Успішний приклад економічного поступу та зростання демонструвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись у економічного лідера Південно – Східної Азії. У вивченні „економічного дива” Японії, слід, насамперед виявити обмеження росту економіки, а вже у подальшому – реформи та їх предметність. В подальшому, потрібно звернути увагу на формування особливого типу японських фінансово-промисло-торгових груп („Міцуї”, „Міцубіші”, „Сумітомо”), відмінних від європейських та американських зразків. Ось їхні основні риси, які вимагають окремого аналізу:

- існування чіткого поділу праці всередині кожної групи;

- покладання фінансування та інвестування підприємств на власний банк групи;

- покладання реалізації (збуту) продукції підприємств на власні торгові компанії групи.

Визначаючи особливості „японського дива”, слід також звернути увагу на особливі форми відносин праці та високий рівень капіталовкладень у національному доході. Завершити розгляд економічних успіхів Японії слід розглядом політики держави щодо прискорення НТП.

Після розгляду успішних 50-60-х років для економік розвинутих країн світу необхідно пояснити кризи у 70-80-тих років ХХ ст. Особливо слід виділити важкий характер протікання структурної кризи, вказати на фактори, що викликали розбалансованість економіки та ознайомитися з природою, нового для тих часів, явища стагфляції.

Основним висновком, навколо якого потрібно зосередити увагу, є такий: глибокі наслідки кризи 1973 – 1975 рр. свідчили про те, що економічна система, яка склалася у повоєнний період і проіснувала до середини 70-х рр., себе вичерпала. Система державного регулювання економіки почала давати збої. В цей період почала здійснюватися денаціоналізація багатьох галузей економіки капіталістичних країн, скорочувалися державні соціальні програми, зменшилось втручання держави в економіку. Виявилося, що попередня модель державного регулювання економіки, що опиралася на теоретико-методологічні засади кейнсіанства, вичерпала себе. Піддавши детальному аналізу суть кризи кейнсіанства, надалі слід окреслити пріоритети посткейнсіанства і нового кейнсіанства. Поряд із цим звернути увагу на актуалізацію неокласики в економічній думці.

Неоконсервативні реформи державного регулювання: „тетчеризм” у Великобританії та „рейганоміка” у США становлять завершальний етап розгляду теми. Проте, перш ніж переходити до розгляду цих потужних економічних програм, необхідно розкрити суть теорій неоконсервативного напряму: економічної теорії пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гільдер) і теорії раціональних очікувань (Р. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес), які сприяли змістовному наповненню економічної політики урядів Великобританії та США. Стосовно економічної політики Р. Рейгана, то при її вивченні необхідно взяти на озброєння той факт, що вона ґрунтувалася на рецептах неоконсерваторів і впродовж 80–90-х рр. застосовувалась у всіх розвинутих країнах Заходу. Програма М. Тетчер у Великобританії теж мала неоконсервативне підгрунття і подавалася як політика рівних можливостей для усіх. Важливим її ментальним переконанням для англійців, стало те, що всі працездатні громадяни мають самі себе забезпечувати. На завершення вивчення цих двох яскравих прикладів реформування, слід порівняти дії урядів двох країн і встановити основні важелі їх успішного виходу з кризи.

Питання для перевірки знань

1. В чому полягає значення „Плану Маршалла” у післявоєнній стабілізації фінасово-грошової сфери Західної Європи ?

2. В чому полягає суть і вплив науково-технічної революції на розвиток основних форм господарства розвинутих країн ?

3. Чим обумовлена соціалізація суспільств Західної цивілізації у післявоєнний період?

2. В чому полягає відмінність між корпоративними формами Західної Європи, США і Японії ?

3. Як характеризували корпорацію другої половини ХХ ст. Дж. Гелбрейт, О. Вільямсон, П. Друкер ?

4. Дайте характеристику основним моделям змішаних ринкових економічних систем, сформованих у 50-60-х роках ХХ ст. та пояснення їх типологізації відомими вченими.

5. Розкрийте зміст теорій економічного зростання та пояснення ними економічних процесів у межах господарств розвинутих країн у 50-70-х роках ХХ ст.

6. Чим обумовлена актуалізація неоконсерватизму в середині 70-х рр. ХХ ст. ?

7. Порівняйте економічну політику „тетчеризму” та „рейганоміки”.

8. З яких причин кейнсіанська стабілізаційна політика виявилась неефективною в умовах стагфляції ?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Дослідити проблеми економічної інтеграції з залученням напрацювань цього напряму Дж. Вайнера, Дж. Міда, Р. Ліпсі, Я. Тінбергена, Т. Скітовскі, Б. Балаша.

2. Розглянути структуру та сутність змішаної економіки Швеції у 50-80-ті роки ХХ ст.

3. Встановити теоретичні засади обґрунтування відносин власності за допомогою концепцій „дифузії власності” (А.Берлі, Дж.М. Кларк, Т.Карвер) і „управлінської революції” (П.Друкер, Дж.Бернхем, Т.Ніколс).

4. Встановити шляхи кейнсіансько-неокласичного синтезу та дослідити його вираження у багатофакторній моделі економічного зростання Хікса / Хансена.

5. З’ясувати внесок американського монетарного посткейнсіанства у розвиток світової економічної думки. Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, Х Мінскі.

6. Встановити і знайти пояснення теоретичних та практичних пріоритетів нового кейнсіанствау 80-х рр. ХХ ст.

Творче завдання

Творче завдання 1. Порівняльна характеристика змішаних економічних систем Англії, США, Німеччини, Швеції, Японії (др. пол. ХХ ст.)

Творче завдання 2. Порівняльна характеристика методологічних засад основних напрямів економічної думки (др. пол. ХХ ст.).

Література

1. Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / Під ред С.В. Степаненка. – К.: КНЕУ, 2008. гл. 12.

2. Бодров В.Г., Кредисов А.І., Леоненко П.М. Соціальне ринкове господарство. – К.: Либідь, 1995.

3. Вее Г.В. История мировой экономики. 1945–1990 (пер. с фр.). – М.: Наука. 1994.

4. Гаврилюк О., Румянцев А. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К., 1991.

5. Г.Н. Сорвина Экономическая мысль ХХ столетия: страницы истории. Лекции. – М., 2000.

6. Доморацкая Э.И., Маклаков В.В. Государство и экономика во Франции. - М. : Наука, 1981., 60-64.

7. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко. – К.: КНЕУ, 2001, С. 379-401.

8. Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 2 / За ред. В.Д. Базилевича. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005, С. 251-270.

9. История экономических учений: (современный этап): Учебник / Под общ. Ред. А.Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – С. 15 – 29.

10. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920-1990 гг.: Уч. Пособие / Под ред. Проф. А.Н. Марковой. – М.: ЮНИТИ, 1995. – С. 86-100.

11. Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней / Пер. с англ. – М., 2001. – С. 460-486.

12. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: Мировой опыт второй половины ХІХ-ХХ вв. – Харьков., 1999. – С. 182-193.

13. Манукян А.А. Проблемы послевоенного развития экономики капиталистических стран. – М.: «Экономика», 1996. – С. 23-41.

14. Смирнова С. ФРГ: новый этап промышленного развития. – М., 1990. – 18-30.

15. Эглад Х.О. Борьба гигантов: Экономическое соперничество Европы, США, Японии. – М., 1986. – С. 12-45.

16. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Економічна історія: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2004, С. 224-247.

17. Япония: экономическое чудо / Н.Л. Дружинин. – СПб, 2003., 25-58.

(3години-1,5 заняття)

План семінарського заняття.

Дана тема є заключною, а тому надзвичайно важливою у вивченні функціонування національних господарств зарубіжних країн в системі глобальної економіки наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. При вивченні змісту даної теми для студента важливим є з’ясування основних тенденцій розвитку національних економік суспільств європейської цивілізації та світового господарства за умов третьої, сучасної НТР, яка набула ознак спочатку технологічної, а потім інформаційно-технологічної революції, та їх відображення в основних напрямах сучасної економічної теорії. Зокрема мова йде про подальший розвиток сучасного інституціоналізму – неоінституціоналізму (теорія прав власності та транзакційних витрат) та нового інституціоналізму (теорія ігор, теорія неповної раціональності, економіка угод), сучасного інституційно-соціального напряму (соціально-інституціональні технократичні концепції, теорія постіндустріального суспільства, теорія постекономічного суспільства).

Економіка останнім часом дуже динамічно розвивається і набуває нової якості – якості, постіндустріальної, сервісно-інформаційної економіки. Виходячи зі сказаного вище, головною метою теми є аналіз тих господарських змін, які відбулися у сучасній змішаній господарській системі, що виникли під впливом інформаційно-технологічної революції, глобалізації, інтеграції та відображення цих процесів в економічній думці.