Задачі для розв’язування на практичному занятті 1. Інвестор планує придбати нерухомість вартістю в 450 тис. грн. За його розрахунками володіння об’єктом нерухомості має принести щорічний дохід у розмірі 40%. Для реалізації проекту інвестор під заставу майна одержав кредит в сумі 250 тис. грн. під 30% річних строком на 6 років. За умовами кредитного контракту погашення суми основного боргу має проводитися рівними платежами, а нарахування відсотків - в кінці року. Складіть план відшкодування інвестицій, тобто погашення одержаного кредиту.
2.Вартість орендного обладнання - 180 млн. грн., строк лізингової угоди – 4 роки, лізинговий відсоток вноситься 2 рази у рік і становить 8% річних. Процент залишкової вартості – 12%. Визначити суму строкової виплати за лізинговим контрактом та скласти графік лізингових платежів.
Література: 24, 28, 31, 35, 37, 42, 43, 45, 46, 58, 62, 63, 69, 70, 71, 76, 89, 98, 105.
Тема 5. ІННОВАЦІЙНО- ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
Основні теоретичні положення теми
Інновація – процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить прибуток.
Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типів інновацій: товарна (введення нового продукту); технологічна (введення нового методу виробництва); ринкова (створення нового ринку товарів або послуг); маркетингова (освоєння нового джерела сировини або напівфабрикатів); управлінська (реорганізація структури управління).
За технологічними параметрами розрізняють інновації продуктові та процесні.
Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.
Інноваційний процес – це послідовність подій, під час яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, послуги і розповсюджується у господарській практиці і суспільній діяльності.
Розрізняють три форми інноваційного процесу: простий внутрішньо організаційний, простий міжорганізаційний, розширений інноваційний процес.
Інноваційна діяльність як одна з форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів технологій і техніки; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.
Інноваційні інвестиції здійснюються у двох основних формах: шляхом придбання готової науково-технічної продукції; шляхом розробки нової науково-технічної продукції.
Інноваційні інвестиції у формі придбання готової науково-технічної продукції мають наступні види: придбання патентів, придбання „ноу-хау”.
Інноваційні інвестиції у формі розробки нової науково-технічної продукції мають наступні види: розробка нової науково-технічної продукції в рамках самого підприємства; розробка нової науково-технічної продукції сторонніми організаціями на замовлення.
Основними напрямами процесу управління інноваціями є: формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях, вибір і оцінка вартості об’єктів інноваційних інвестицій, планування потреби в інвестиційних ресурсах по етапах здійснення інноваційної діяльності, визначення ефективності інноваційних інвестицій.
Загальна потреба в інноваційних інвестиціях у запланованому періоді залежить від обраної інноваційної стратегії підприємства. Розрізняють чотири типи інноваційних стратегій підприємства, які визначають обсяг і види інноваційних інвестицій: „Все нове - сам”, „Швидкий другий”, „Відставання з мінімальними витратами”, „Заповнення прогалин”.
Венчурне підприємництво – це діяльність, спрямована на здійснення „ризикованих” проектів, як правило інноваційного характеру, з метою одержання прибутків.
Для створення фірми потрібні три важливих умови: ідея нововведення (новий продукт, технологія або послуга); підприємець, готовий на основі такої ідеї створити фірму; капітал, що спеціалізується на фінансуванні малих фірм.
В залежності від джерел фінансування розрізняють: незалежні венчурні фірми (чистий венчур), зовнішній венчур, венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами, компаніями, внутрішній венчур.
Ключові терміни і поняття: інновації, інноваційний процес, об’єкти та суб’єкти інвестиційної діяльності, напрями процесу управління інноваціями, інноваційні стратегії підприємств, державна підтримка інновацій,оподаткування інноваційної діяльності, венчурні підприємства,джерела венчурного капіталу.
Рекомендації щодо порядку опрацювання навчальних матеріалів та підготовки до семінарського заняття
1. Опрацюйте лекційний матеріал та рекомендовану літературу.
2. Підготуйте тези або опорний конспект по питаннях, які виносяться на семінарське заняття.
Мета заняття: ознайомитися видами та формами інноваційних інвестицій
Методи оцінювання: оцінка усної та письмової відповіді.
Результати навчання: знання сутності ііновацій та інноваційної діяльності, форм державної підтримки інновацій, напрямів процесу управління інноваціями, розуміння особливостей ведення венчурного бізнесу.
Питання до семінарського заняття:
1. Державна підтримка інновацій.
2. Напрями процесу управління інноваціями.
3. Державна підтримка інновацій. Оподаткування інноваційної діяльності.
4. Інтелектуальні інвестицій.
5. Сутність венчурного підприємства.
6. Джерела венчурного капіталу.
7. Венчурний бізнес в Україні.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ
1. До інноваційних відносяться інвестиції сутність яких полягає у:
а) вкладенні коштів у матеріальні активи, пов’язані з впровадженням НТП у господарську діяльність;
б) довгостроковому вкладенні коштів у виробничі активи;
в) довгостроковому вкладенні коштів у різноманітні фінансові активи;
г) вірної відповіді немає.
2. Інновації здійснюються з метою:
а) підвищення іміджу компанії;
б) отримання соціального ефекту;
в) набуття досвіду у галузі НТП;
г) вірної відповіді немає.
3. Не є формою здійснення інновацій:
а) розробка нової науково-технічної продукції;
б) придбання ліцензії на науково-технічну продукцію;
в) придбання готової науково-технічної продукції;
г) вірної відповіді немає.
4. Інвенція – це:
а) рекомендації по удосконаленню науки і техніки, організаційної, виробничої діяльності з метою початку інноваційного процесу;
б) пропозиції по використанню впровадженої ідеї інновації;
в) випуск і розповсюдження принципово нових технологій і техніки;
г) вірної відповіді немає.
5. Ініціація – це:
а) рекомендації по удосконаленню науки і техніки, організаційної, виробничої діяльності з метою початку інноваційного процесу;
б) пропозиції по використанню впровадженої ідеї інновації;
в) випуск і розповсюдження принципово нових технологій і техніки;
г) вірної відповіді немає.
6. Дифузія інновації – це:
а) рекомендації по удосконаленню науки і техніки, організаційної, виробничої діяльності з метою початку інноваційного процесу;
б) пропозиції по використанню впровадженої ідеї інновації;
в) випуск і розповсюдження принципово нових технологій і техніки;
г) вірної відповіді немає.
7. Придбання „ноу-хау” здійснюється за рахунок:
а) патентів;
б) ліцензійних угод;
в) франчайзингу;
г) всі відповіді вірні.
8. До основних напрямів процесу управління інноваціями не належать:
а) визначення ефективності інноваційних інвестицій;
б) вибір і оцінка вартості об’єктів інновацій;
в) формування потреби в інноваційних інвестиціях;
г) вірної відповіді немає.
9. Найменш ефективним і найдешевшим типом інноваційної стратегії є:
а) „відставання з мінімальними витратами”;
б) „заповнення прогалин”;
в) „швидкий другий”;
г) „все нове сам”.
10. Діяльність венчурних підприємств пов’язана із стратегією:
а) „відставання з мінімальними витратами”;
б) „заповнення прогалин”;
в) „швидкий другий”;
г) „все нове сам”.
Література: 4, 5, 6, 7, 18, 24, 28, 33, 40, 51, 65, 66, 69, 70, 71, 77, 92, 106.
Тема 6. ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Основні теоретичні положення теми
Іноземні – вкладання капіталу іноземними юридичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями.
Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливішими з них є: кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо; прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств; портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів.
Прямі іноземні інвестиції – вкладення у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством. Портфельні іноземні інвестиції – це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакету), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою одержання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу тощо.
Прямі іноземні інвестиції можна класифікувати за такими формами: придбання неконтрольних пакетів акцій у фірмах країн-реципієнтів, ліцензійні угоди з фірмами країн-реципієнтів, стратегічні альянси та спільні підприємства, придбання контрольних пакетів акцій у фірмах країн-реципієнтів, створення власних дочірніх підприємств у фірмах країн-реципієнтів.
Торгова палата США виділяє 12 критеріїв інвестиційної привабливості країн: характеристика місцевого ринку, доступність ринку, якість робочої сили, валютний ризик, можливість репатріації капіталу, захист інтелектуальної власності, торгова політика, державне регулювання, ставки податків і пільг, політична стабільність, макроекономічна політика, розвиненість інфраструктури та служб підтримки.
Перший нормативний акт, який регламентував процес іноземного інвестування в Україні – Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992 р. дію Закону відмінив Декрет КМУ «Про режим іноземного інвестування». 19.03.1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про режим іноземного інвестування», який відмінив дію зазначеного вище Декрету.
Вільна економічна зона – це обмежена частина території країни, для якої характерний специфічний режим функціонування економічних суб’єктів. Основна задача ВЕЗ полягає у залученні інвестицій і нових технологій, створенні нових робочих місць, збільшенні валютних надходжень до країни, розвитку інфраструктури тощо. За допомогою таких зон вирішуються стратегічні завдання економічного зростання окремих регіонів і народного господарства всієї країни. Види вільних економічних зон: експортні виробничі (промислові) зони, туристичні (рекреаційні) зони, вільні страхові зони, банківські вільні зони, офшорна зона, зони технологічного розвитку (технопарки, технополіси).
Найвагоміший вплив на інвестиційну діяльність мають такі міжнародні фінансово-кредитні організації: Група Світового банку (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок), Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку.
Світовий банк є багатосторонньою організацією розвитку, яка покликана сприяти економічному та соціальному прогресу в країнах, що розвиваються, всебічному поліпшенню умов життя народів цих країн. Окрім позик Банк надає й дорадчі послуги клієнтам завдяки своєму глобальному досвіду і високому рівню експертних знань і можливостей.
Сприянням функціонування міжнародної валютної системи займається спеціалізована міжнародна організація – Міжнародний валютний фонд. Для вирішення цієї мети МВФ здійснює три основні функції: визначення і контроль за дотриманням угод в галузі міжнародних валютних відносин; надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів; надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу.
Основними напрямами діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку є: надання прямих кредитів та участь у спільному фінансування з місцевими банками та інвестиційними фірмами; інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного і державного секторів; гарантоване розміщення цінних паперів, випущених державними і приватними підприємствами; полегшення доступу підприємствам до внутрішніх і зовнішніх ринків капіталу шляхом надання гарантій та фінансових консультацій; надання позик або участь у них і надання технічного сприяння для реконструкції і розвитку інфраструктури.
Ключові терміни і поняття: іноземне інвестування, структура іноземних інвестицій, форми і види прямих іноземних інвестицій, спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) , інститути міжнародної інвестиційної діяльності, Група Світового банку, системні та інвестиційні проекти Міжнародного банку реконструкції та розвитку в Україні, МВФ, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).
|