Різноманітність характеру і змісту праці знаходить відображення в різноманітності видів праці.

План лекції

1. Мета, завдання, об’єкт, предмет і методологія вивчення дисципліни.

2. Сутність категорії «праця».

3. Зміст, характер і види праці.

Домашнє завдання:

1. вивчити конспект, (8) с. 5-19, с. 19-57, с.70-72; (15)с.12-67.

2. СРС на тему « Інформаційне забезпечення управління працею»

І. Основні категорій і поняття

Праця – це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя.

Працю слід розглядати :

Ø як свідому цілеспрямовану діяльність;

Ø як докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання

корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб;

Ø як процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага;

Ø як вияв людської особистості.

Економіка і нормування праці — це самостійна наукова дисципліна, опанування якої пов’язане з вивченням технологій найважливіших галузей промисловості, організації та планування праці на промислових підприємствах, трудового законодавства, статистики праці тощо.

Праця– фундаментальна форма діяльності людини, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей та надання різноманітних послуг. За традиційним (зокрема, марксистським) підходом до розгляду праці як чинника виробництва, процес праці містить три обов'язкові елементи:

Ø доцільну діяльність людини (власне працю),

Ø предмети праці та

Ø засоби праці.

Нині економічна наука розглядає працю комплексніше, зокрема, пропонується вивчати щонайменше п’ять елементів процесу праці:

Предмети праці– речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ;

Засоби праці– провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості;

Технологія діяльності– визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми;

Організація праці– система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці;

Сама праця(жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результату.

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях.

Найголовніші з них:

· Створююча -створення матеріально-культурних благ, забезпечення суспільства предметами та послугами, які задовольняють потреби людини.

· Матеріального забезпечення - забезпечення матеріального добробуту працівника і членів його сім’ї, адже сама людина не може забезпечити себе всіма необхідними предметами та послугами.

· Соціально-диференційна функція праці -соціально-економічна неоднорідність праці, відмінність у змісті й характері праці визначають відмінність соціальних рис професійно-кваліфікаційних груп працівників. Це зумовлює диференціацію, соціальну неоднорідність і створює основу для формування соціальної структури як конкретного підприємства, так і для суспільства в цілому.

· Статусна функція праці зумовлена неоднаковим значенням у суспільстві різних видів праці.

· Формування особистості. Розвиток виробництва не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від багатьох чинників – матеріально-технічної бази системи освіти, професійного навчання тощо. Праця повинна бути сферою самореалізації, самоутвердження людини.

· Ціннісна функція праці пов’язана з формуванням у працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

· Розвиваюча - у праці і завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій

людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, матеріальних нестатків.

Праця може розглядатися стосовно суспільства в цілому (суспільна праця) і окремої особистості (індивідуальна праця).

Зміст праціхарактеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу.

Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій,

рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій,

монотонності, самостійності і т.д.

Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці.

Соціальнимє доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні.

Функціональний зміст працівиявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник.

При аналізі змісту праці враховується, що у виробничому процесі здійснюються

такі функції :

• логічна– пов’язана з визначенням цілі й підготовкою системи необхідних трудових операцій;

• виконавська– приведення засобів праці в дію різними способами залежно від стану продуктивних сил і безпосереднього впливу на предмети праці;

• контрольно-реєстраційна– спостереження за технологічним процесом, ходом виконання виробничої програми;

• регулююча– коригування, уточнення заданої виробничої програми;

• управлінська– полягає в реалізації планів для забезпечення оптимального функціонування системи в цілому.

Характер праці– соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

Характер праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Характер праці виражає соціально-економічні відмінності між простою та складною, фізичною та розумовою, кваліфікованою та некваліфікованою працею

До показників характеру праці зараховують :

• форму власності;

• ставлення працівників до праці;

• відносини розподілу виготовлених продуктів і послуг;

• ступінь соціальних розходжень у процесі праці.

Праця завжди є одночасно розумовою і фізичною діяльністю. Тут не можна провести чіткої межі, тому, що будь-яка професійна діяльність більшою чи меншою мірою пов’язана з інтелектуальною та фізичною напругою.

Поділ на духовну і фізичну працю може відбуватися з урахуванням того, наскільки людина докладає свої переважно духовні чи фізичні зусилля для розвитку своєї особистості та для одержання прибутку за виконану роботу.

Суспільна форма праці передбачає поділ праці на :

Ø працю найману та приватну,

Ø індивідуальну та колективну.

Ø умови праці та ін.

Різноманітність характеру і змісту праці знаходить відображення в різноманітності видів праці.

Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному та структурному.