І. Основні категорій і поняття

Робочий час — встановлена законодавством даної країни тривалість залучення працівника до виконання трудових функцій у технологічному процесі на робочому місці для виробництва конкретної продукції.

Національне законодавство встановлює межі тривалості робочого тижня (або кількості робочих змін і їх тривалості протягом тижня). У більшості розвинутих країн тривалість робочого тижня дорівнює 40 годинам. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня (зміни), тижня, місяця, року. Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Структура робочого часу виконавця або змінного робочого часу (Тзм) –

це співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і

ненормованого робочого часу.

Час роботи(Тр) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Тп.р) і часу непродуктивної роботи (Тр.н).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб.

Час продуктивної роботи характеризується виконанням обов'язків,

що передбачені регламентом (прямих і суміщуваних). Він включає час

підготовчо-завершальної роботи, час оперативної роботи й час на обслуговування робочого місця.

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані.

Нормовані затрати робочого часу включаються в норму часу, а саме затрати основного і допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, часу регламентованих перерв та підготовчо-

завершального часу.

Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом(Тшт-к):

Тшт-к = То + Тд + Торм + Твоп + Тпт + Тпз ;

де То — основний час;

Тд — допоміжний час;

Торм— час обслуговування робочого місця;

Твоп — час на відпочинок та особисті потреби;

Тпт — час регламентованих перерв з організаційно-технічних причин;

Тпз — підготовчо-завершальний час [

Ненормовані затрати робочого часу є безпосередніми втратами та в

норму часу не включаються.

Під час підготовчо-завершальної роботивиконуються певні завдання

на початку та наприкінці зміни,

Оперативна робота— це безпосереднє виконання змінного завдання.

Час, витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних

прийомів (То) і допоміжних (Тд).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює

безпосереднє перетворення предметів праці.

Допоміжний час затрачається працівником на дії, що необхідні для

виконання основної роботи та повторюються при виготовленні кожної

одиниці продукції

Час обслуговування робочого місця(Торм) складається з часу

організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування

(Ттех).

Час організаційного обслуговуваннявикористовується для огляду

робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку

зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.

Час технічного обслуговуваннявикористовується для догляду за обладнанням у процесі виконання певної конкретної роботи (налагодження обладнання, заміна зношеного інструменту та ін.).

Час перерв в роботівиконавця (Тп) – тривалість часу, протягом якого

працівник не працює. Складається з двох груп затрат часу: регламентованих і

нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв(Тр.п.) – це час, коли працівник не працює з об’єктивно необхідних причин.

До нього належать перерви на відпочинок і особисті потреби(Твоп) та перерви, зумовлені особливостями техніки і технології(Тпт).

Час нерегламентованих перерв(Тп.н.) –охоплює перерви, які виникають внаслідок недоліків в організації виробництва і праці.

До них належать перерви, які зумовлені порушеннями трудової дисципліни(Тптд) (запізнення на роботу, прогули), перерви, що пов’язані з недоліками в роботі техніки(Тпнт) (наприклад, простої обладнання, поломки) та відпустки з дозволу адміністрації підприємства(Та).

Класифікація робочого часу стосовно виробничого процесу передбачає дещо інші цілі спостереження. У цьому разі вивчають не те, якими видами праці займається робітник та чому він не працює серед зміни, а аналізують на які види робіт витра­чається робочий час при виконанні виробничого завдання. Тому робочий час групується стосовно виробничого процесу і поділяється на час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, та час втрат.

Час, пов'язаний з виконанням виробничого завдання, скла­дається з:

—підготовчо-завершального часу;

—оперативного часу;

—часу на обслуговування робочого місця;

—часу на відпочинок та особисті потреби.

Час втрат стосовно технологічного процесу складається з:

—часу некорисної праці;

—часу втрат, що залежать від робітника;

—часу втрат внаслідок неполадок у виробництві.

Склад робочого часу устаткування.