|
|
Визначення поняття «стратегія»
Загалом можна виокремити три підходи до розуміння стратегії: 1) стратегія – це конкретний довгостроковий план досягнення довгострокової цілі, алгоритм певних дій, в основі якого твердження про те, що всі зміни в середовищі можна передбачити, тому їх можна контролювати й управляти ними (А. Чандлер, І. Ансофф, Д. Сейнер, П. Лоранж, Г. Мінцберг, П. Доль, А. Томпсон, Т. Примак, В. Пономаренко); 2) стратегія відповідає на питання, яким чином і за допомогою яких дій (процесів) підприємство може досягти своїх цілей в умовах динаміки зовнішнього конкурентного середовища (М. Портер, Г. Хемел, К. Омає, З. Шершньова, К. Прахалад); 3) стратегія – ні план, ні алгоритм певних дій і не залежить від статики чи динаміки зовнішнього оточення (бо підприємство перебуває постійно в стані так званої ситуаційної «динамічної рівноваги», що означає черговість змін стабільністю умов), а особливий тип поведінки підприємства (спонтанний чи запланований), який забезпечує їй конкурентні переваги на ринку (Г. Хемел, Р. Стейсі, Г. Мінцберг, Б. Альстренд, Дж. Лемпел). Варто зауважити, що виокремлення даних підходів до визначення стратегії не свідчить про їх протилежність, оскільки всі вони мають в основі спільний знаменник – своєрідний план кроків чи дій, які необхідно виконати для досягнення цілей підприємства. Проте – доводить, що процес стратегічного управління можна розглядати з різних сторін як креативний спосіб безперервного пошуку шляхів його удосконалення та уточнення в контексті ускладнення умов підприємницького середовища під впливом зовнішніх суспільно-економічних некерованих факторів (тенденцій розвитку у світових, регіональних та національних політико-правових, валютних, фінансово-кредитних, соціально-демографічних системах). Таким чином, третій підхід до розкриття поняття стратегії відображає процес еволюції даного поняття в часі. Тому стратегію необхідно розглядати як комплексне поняття, в основі якого покладений певний загальний план дій щодо визначення стратегічної поведінки підприємства та можливість швидко змінювати його у разі настання змін зовнішнього середовища. Різноманітність видів та визначень стратегії, що використовують у стратегічному управлінні, також ускладнюють і їх класифікацію. Можна виділити наступні групи стратегій: 1. Із точки зору рівнів управління розрізняють корпоративну стратегію, ділову, функціональну та операційну стратегії відповідно до трьох основних рівнів стратегічних рішень (рис.1.3, табл.1.6). 2. Із точки зору напрямку розвитку підприємства – стратегія росту, стратегія глобалізації, стратегія скорочення (виходу з ринку). 3. Із точки зору управління різними сферами діяльності і визначення стратегічного становища підрозділів бізнесу виділяють різноманітні портфельні стратегії, повну класифікацію яких детальніше розглянемо в третьому розділі. 4. Із точки зору забезпечення конкурентних переваг на ринку (за М.Портером) розрізняють стратегії лідерства на основі низьких витрат, диференціації, фокусування тощо. Стратегії підприємств – унікальні. На нашу думку, нема універсальних способів вирішення стратегічних завдань, придатних для всіх випадків, і, як наслідок, нема наперед визначених варіантів дій. Оскільки формування портфеля альтернативних стратегій є процесом творчим, залежним від рівня знань, вмінь і досвіду керівника, його цінностей та пріоритетів, корпоративної культури, такі варіанти необхідно шукати самостійно. Наведемо основні підходи до визначення поняття «стратегія».
Таблиця 1.6 |
|
