Система законодавства України Загальні принципи побудови системи законодавства України.
Законодавча база (основа) є сукупністю чинних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини на території держави, окремих її частин або галузей господарства.
Закон - це нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм). (Міністерство юстиції України. Центр правової реформи і законопроектних робіт. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки (п.2, № 41 від 21.11.2000, м.Київ).
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та у межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. (Кримінальний кодекс України (ст.41) м.Київ, 5 квітня 2001 року № 2341-III)
Сучасна українська практика законотворення містить два основних терміни - закони і -законодавство.
У термін "закони" включають: Конституцію України (Основний Закон), кодекси і власне закони.
До терміна "законодавство" входять: Конституція України (Основний Закон), кодекси, закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, ухвали та постанови Верховного Суду України. До законодавства входять також усі нормативно-правові акти органів виконавчої влади (обласних, районних і міських адміністрацій), міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які видані в межах їхньої компетенції та не суперечать чинному законодавству.
Виходячи з наведеного можна стверджувати, що термін "законодавство" є значно ширшим і охоплює практично всю сукупність нормативно-правових актів, що регулюють сферу грошової оцінки земель в Україні.
Конституцією України визначено повноваження Верховної Ради України. Розглянемо окремі повноваження, які певною мірою прямо чи опосередковано впливають на проведення грошової оцінки земель:
I) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;
3)прийняття законів;
4)затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
5)визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
II) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;
14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
32) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;
36) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.
Крім того, текст Конституції містить посилання на те, що ця сфера суспільних відносин регулюється або визначається законом (ст.10, 15, 17, 19 та ін.). Це означає, що Президент України, Кабінет Міністрів України або будь-які інші особи чи організації не мають права регулювати ці відносини або змінювати їхній зміст чи сферу застосування.
Стаття 22 містить чітку норму, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, можна зробити висновок, що закони встановлюють загальні правила і визначають допустимі межі діяльності у тій чи іншій сфері суспільних відносин.
Для потреб вивчення та аналізу законодавства у даному курсі його доцільно розділити на складові. Перший рівень слід залишити із вже усталеною назвою -закони. Другий рівень доцільно обмежити указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України. Третій рівень становитимуть нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Існуюча в Україні законодавча база дає змогу здійснювати всі види грошової оцінки земель, створює необхідні можливості для формування ринку земель, забезпечує виконання державних цілей щодо розвитку інфраструктури земель.
Залежно від призначення і порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною та експертною. За переважним функціональним використанням, з урахуванням місцеположення й адміністративного статусу, методологією роботи категорії земель об'єднують у три групи:
оцінку земель населених пунктів,
оцінку земель сільськогосподарського призначення;
оцінку земель несільськогосподарського призначення, крім земель населених пунктів.
Основні принципи регулювання правовідносин між гілками влади наведено на схемі (рис. 2.1.)
Що таке інституційна база? Інститут - сукупність норм права в певній галузі суспільних відносин, та чи інша форма суспільного устрою. (С.И. Ожегов. Словарь русского язьїка).
Відповідно до наведеного визначення "інституційна база" тотожна поняттю "законодавча база". Проте насправді ці словосполучення мають досить суттєві змістовні відмінності та потребують уточнення у контексті цієї глави.
Термін "законодавча база" є широко розповсюдженим і достатньо зрозумілим - ним визначають сукупність несуперечливих нормативно-правових актів різного рівня у всіх (чи окремих) галузях суспільних відносин. Вона передбачає ту систему відносин, яка створена у державі чи окремій галузі за допомогою нормативно-правових актів. Це теоретична модель правил поведінки членів суспільства і самого суспільства.
Використання зазначеного терміна досить суперечливе наведемо кілька прикладів. Дуглас Норт трактує інститути як набір правил, процедура відповідностей, моральна і етична поведінка індивідумів в інтересах максималізації багатства. Подібне, але трохи інше визначення дає росіянин Б.З. Мільнер: "Інститути - це розроблені людьми формальні (закони, кодекси) і неформальні (договори та добровільно прийняті кодекси поведінки) обмеження, а також фактори примусу, які структурують і взаємодіють".
Термін "інституційна база" частіше використовують зарубіжні фахівці для визначення стану суспільних відносин. У цьому контексті розглядається змістовне поєднання не тільки формалізованих правовідносин, але й структур управління та посадових осіб (без визначення конкретних особистостей), які включені в ту чи іншу сферу. Поєднання законодавчо закріплених правил і розподіл повноважень у сфері управління, контролю, розвитку та використання наявних і необхідних ресурсів певної галузі суспільних відносин чи галузі народного господарства дає змогу проаналізувати реальний стан справ. Це можуть бути стосунки державних органів влади, місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (включаючи і неформальні) у сфері електроенергетики, земельних відносин або автомобільного транспорту.
Інституційна база грошової оцінки земель - це сукупність нормативно-правових актів, органів управління всіх рівнів, системи підготовки кадрів та існуючої практики, яка регулює правовідносини всіх суб'єктів у сфері землеволодіння і землекористування при здійсненні грошової оцінки земель в Україні.
Контрольні запитання.
І.Що означає термін "закон"? Чим відрізняються терміни "закон" і "законодавство"?
2.Як рішення Верховної Ради України можуть впливати на проведення грошової оцінки земель та її результати?
3.Які основні структурні елементи системи влади в Україні?
4. Як розподіляються повноваження між: основними структурними елементами системи влади?
5.Що таке власні й делеговані повноваження, чим вони визначаються?
6. Що таке інституційна база, чим вона відрізняється від законодавчої?
|