Конституція і Земельний кодекс України Особливістю законів є те, що вони регулюють правовідносини при здійсненні всіх видів оцінки для всіх категорій земель. Закони визначають мету, умови та найбільш загальні правила проведення оцінки.
1. Конституція України - Основний Закон, яким визначаються головні права, свободи й обов'язки громадян України. У статтях 13, 14, 41 та інших наведено основні принципи, на яких будуються правовідносини щодо землі.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
2. Земельний кодекс України - основний нормативний акт, який регулює земельні відносини в Україні. Чинний Земельний кодекс затверджений Верховною Радою України в 2001 році. Він складається з десяти розділів, включаючи Прикінцеві та Перехідні положення. В основних восьми розділах 212 статей.
Розділ І Загальна частина. Містить основні терміни і визначає повноваження органів державної влади в галузі земельних відносин:
повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;
повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин.
Розділ II Землі України. Дає визначення земель України: до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ст.18). У статті 19 сказано, що землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
г) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
У вказаному розділі встановлено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок та основні засади використання земель кожної з категорій.
Зокрема визначено форми власності, в якій може перебувати земельна ділянка тієї чи іншої категорії земель, або користування, а також встановлено обмеження щодо розміру земельних ділянок, які можуть перебувати у приватній власності (для земель лісового фонду - до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств; для земель водного фонду - замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів).
В окремих статтях зазначеного розділу встановлено склад категорій земель та обмеження у використанні земельних ділянок (на землях оздоровчого призначення; історико-культурного призначення; прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах; прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах).
Розділ III Права на землю. Дає роз'яснення змісту права власності на землю, об'єкта та суб'єктів права власності на земельну ділянку.
Стаття 79 містить визначення земельної ділянки, а стаття 80 - суб'єктів права власності. Статтями 90 і 91 визначено права та обов'язки власників земельних ділянок. Зокрема, сказано, що власники земельних ділянок мають право:
а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
б) самостійно господарювати на землі;
в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Власники земельних ділянок зобов'язані:
а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
в) своєчасно сплачувати земельний податок;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
ґ) підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Наступними статтями цього розділу визначено право користування та оренди, що дає можливість проводити грошову оцінку цих видів землекористування як самостійного об'єкта.
Особливий інтерес становить новий для українського законодавства термін "сервітут". Він детальніше розглянутий у наступному розділі цієї глави.
У статті 99 визначено види права земельного сервітуту.
Важливим для оцінки є встановлення обмеження прав на земельну ділянку. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.
Розділ IV Набуття і реалізація права на землю. Містить основні процедурні питання:
набуття права на землю,
загальні процедури та особливості переходу права на земельну ділянку;
перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду;
норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам;
визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку
припинення прав на землю;
викуп земельних ділянок для суспільних потреб;
примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
вилучення земельних ділянок.
Зважаючи на ринкові відносини, необхідність дотримання та складність процедур можуть мати значний вплив на вартість земельних ділянок. Швидкість набуття прав на земельні ділянки і вартість робіт, що пов'язані з одержанням усіх необхідних дозволів накладає відбиток на ціну.
Розділ V Гарантії прав на землю. Присвячений забезпеченню захисту прав на земельні ділянки.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
У статті 156 наведено випадки, в яких власникам землі та землекористувачам відшкодовуються заподіяні збитки.
Глава 25 повністю присвячена вирішенню земельних спорів. У ній визначено органи, які вирішують земельні спори, та процедури їх розгляду.
Розділ VI Охорона земель. Містить визначення терміна "охорона земель", її зміст і методи здійснення, а також порядок консервації земель.
Охорона земель — це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення
Глава 2. Правові основи грошової оцінки земель в Україні
особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Розділ VII Управління в галузі використання і охорони земель є одним із найважливіших для грошової оцінки земель. У ньому наведено такі ключові поняття, як встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, органи, які приймають такі рішення, проведення природно-сільськогосподарського районування земель і бонітування грунтів.
Глава 31 присвячена організації та проведенню землеустрою в Україні, а глави 32 і 33 встановлюють порядок контролю і моніторингу земель.
Найважливішою є глава 34, в якій дано визначення державного земельного кадастру, його структури та складових. У цій же главі міститься і стаття 201, яку доцільно навести повністю.
Грошова оцінка земельних ділянок.
1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.
2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наступна стаття присвячена державній реєстрації земельних ділянок.
Розділ VIII Відповідальність за порушення земельного законодавства. Визначає види відповідальності й правопорушення, за які фізичні та юридичні особи можуть понести відповідальність у сфері земельного законодавства.
Розділ IX Прикінцеві положення. Встановлює порядок введення в дію Земельного кодексу і містить перелік необхідних заходів для забезпечення реалізації його положень.
Розділ X Перехідні положення. Визначає умови введення у дію окремих положень та етапи реалізації Земельного кодексу України.
Земельний кодекс України приймався в складній політичній ситуації і, звичайно, з точки зору техніки законотворення він далекий від досконалості. До Верховної Ради України надходять пропозиції щодо внесення змін в деякі розділи й статті. Проте поспішність із прийняттям змін не завжди корисна, особливо з врахуванням потреб конкретизації ряду положень Кодексу іншими законами (про кадастр, про землеустрій, про охорону земель, про державну реєстрацію та ряд ін.).
З часом земельне законодавство удосконалюватиметься, в тому числі й Земельний кодекс України.
Контрольні запитання.
І.Які є категорії земель?
2.Які основні права та обов 'язки землевласників?
З.У якій формі власності може перебувати земельна ділянка та хто є суб'єктом власності?
4.Яка структура Земельного кодексу України?
5.Які частини Земельного кодексу найважливіші для грошової оцінки земель?
6. Чи є Земельний кодекс України вичерпним у розв 'язанні проблем земельного законодавства?
|